-

Проект

ПОВІТРЯНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Цей Кодекс визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності авіації і спрямований на забезпечення проведення єдиної державної економічної, науково-технічної, тарифної, фінансової, науково-технічної, страхової, інвестиційної та соціальної політики у сфері управління і регулювання діяльності авіації з урахуванням міжнародного повітряного права.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Повітряний простір України

Повітряним простором України є частина повітряної сфери, розташованої над суходолом і водною територією України, у тому числі над її територіальними водами (територіальним морем).

Україні належить повний і виключний суверенітет щодо її повітряного простору.

Стаття 2. Сфера дії Повітряного кодексу України

Цей Кодекс регулює діяльність користувачів повітряного простору України з метою задоволення потреб держави та її громадян і забезпечення безпеки авіації.

Авіація є складовою частиною транспортної системи та системи забезпечення національної безпеки і оборони держави, органи управління, підприємства, установи, заклади і організації якої незалежно від форми власності і підпорядкування, а також військові частини та підрозділи Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, які володіють повітряними суднами або застосовують їх для провадження діяльність, пов’язаної з використанням повітряного простору та обслуговуванням повітряних перевезень.

Авіація поділяється на цивільну та державну.

Цивільна авіація задовольняє потреби держави і громадян в повітряних перевезеннях і авіаційних роботах.

Державна авіація використовує повітряні судна з метою виконання завдань забезпечення національної безпеки і оборони держави та захисту населення, які покладаються на Збройні Сили України, інші військові формуваннями, утворені відповідно до законів України, органи внутрішніх справ, з питань надзвичайних ситуацій, охорони Державного кордону України, митної служби, а також виконання мобілізаційно-оборонних завдань.

Дія цього Кодексу поширюється:
в Україні — на всіх користувачів повітряного простору України;
за межами України — на авіаційний персонал та повітряні судна України, якщо законами держави їх перебування не передбачено інше.

Стаття 3. Державне регулювання діяльності авіації та використання повітряного простору України

Державне регулювання діяльності авіації та використання повітряного простору України полягає у визначенні державою завдань, функцій, умов діяльності авіації та використання повітряного простору України, встановленні загальнообов’язкових авіаційних правил, здійсненні державного контролю за їх виконанням та відповідальності за їх порушення.

Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики діяльності авіації, законодавчі основи її реалізації.

Загальне державне регулювання діяльності авіації та використання повітряного простору України здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту та зв’язку забезпечує реалізацію державної політики у діяльності авіації.

Стаття 4. Державне регулювання діяльності цивільної авіації

Державне регулювання діяльності цивільної авіації, нагляд за забезпеченням її безпеки та використанням повітряного простору України, визначення метеорологічного повноважного органу для надання або організації надання метеорологічного забезпечення в інтересах національної та міжнародної аеронавігації здійснює центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту та зв’язку, який безпосередньо організовує реалізацію державної політики у сфері авіації і може делегувати окремі свої повноваження підвідомчим йому органам.

Центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту та зв’язку через урядовий орган державного управління в галузі авіаційного транспорту здійснює державне регулювання діяльності цивільної авіації, нагляд за забезпеченням її безпеки та використанням повітряного простору України за такими напрямами:
задоволення потреб держави та населення в авіаційних перевезеннях, роботах і послугах;
забезпечення діяльності об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху;
аеронавігаційне обслуговування;
регулювання використання повітряного простору і організації повітряного руху;
організація метеорологічного забезпечення цивільної авіації та визначення метеорологічного повноважного органу;
реєстрація, підтвердження відповідності, сертифікація, стандартизація, ліцензування, атестація та акредитація суб’єктів авіаційної діяльності ;
реалізація економічної, страхової, тарифної та інвестиційної політики, регулювання доступу до ринку авіаційних перевезень, робіт, послуг, здійснення контролю за ефективністю використання державного майна;
організація захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання в її діяльність;
розслідування авіаційних подій;
організація пошукового та аварійно-рятувального забезпечення польотів цивільної авіації в єдиній системі проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування;
виконання функцій авіаційної влади у міжнародних відносинах у частині вирішення питань цивільної авіації та використання повітряного простору, що належить до його компетенції;
експлуатація аматорських повітряних суден;
медичне забезпечення авіаційної діяльності;
накладення фінансових стягнень на експлуатанта у разі коли зупинення або скасування сертифіката експлуатанта недоцільно відповідно до законодавства;
за іншими напрямами, що визначаються законодавством.
Урядовий орган державного управління в галузі авіаційного транспорту може залучати підприємства, установи та організації для проведення експертиз, перевірок, аналізу в процесі реєстрації, сертифікації, акредитації.
Стаття 5. Державне регулювання діяльності державної авіації
Державне регулювання діяльності державної авіації та нагляд за забезпеченням її безпеки здійснює центральний орган виконавчої влади з питань оборони за такими напрямами:
розроблення та прийняття нормативно-правових актів, які регламентують діяльність державної авіації України, що випливають з цього Кодексу та інших законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України у сфері діяльності державної авіації та нагляд за дотриманням їх вимог;
забезпечення взаємовідносин органів військового управління Збройних Сил України та військових формувань, утворених відповідно до законів України з державними органами у сфері діяльності державної авіації;
реєстрація і сертифікація льотної придатності державних повітряних суден та забезпечення безпеки державної авіації;
організація розслідування авіаційних подій, що трапились з державними повітряними суднами;
реалізація науково-технічної політики щодо забезпечення льотної придатності, безпеки польотів та допуску до експлуатації державних повітряних суден, у тому числі за якими не здійснюється авторський нагляд та безпілотних державних повітряних суден спеціального призначення;
організація пошуково та аварійно-рятувального забезпечення польотів державної авіації в єдиній державній системі проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування;
за іншими напрямами, що визначаються законодавством.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань оборони стосовно авіаційної діяльності, видані в межах його компетенції, обов’язкові до виконання усіма суб’єктами, які здійснюють експлуатацію державних повітряних суден.

Стаття 6. Державне регулювання використання повітряного простору України

Державне регулювання використання повітряного простору України здійснюють центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту та зв’язку та центральний орган виконавчої влади з питань оборони на підставі спільних рішень (за винятком оборонних питань, пов’язаних з використанням повітряного простору України та захистом суверенітету держави, що належать до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань оборони) за напрямами:
задоволення потреби у провадженні діяльності національних і міжнародних користувачів повітряного простору;
забезпечення розподілу повітряного простору між користувачами за принципом гнучкого (тимчасового) використання з дотриманням вимог безпеки та ефективності його використання;
здійснення контролю за дотриманням порядку організації та використання повітряного простору.

Стаття 7. Підприємницька діяльність у сфері цивільної авіації України

Підприємницьку діяльність у сфері цивільної авіації може провадити будь-яка юридична чи фізична особа – суб’єкт господарювання, яка займається експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, виробництвом, розробленням цивільної авіаційної техніки та іншою діяльністю, пов’язаною з обслуговуванням авіаційних перевезень та використанням повітряного простору, і отримала в установленому законодавством порядку ліцензію та/або сертифікат на відповідний вид господарської діяльності.

Стаття 8. Сертифікація розробника, виробника, організації з технічного обслуговування і експлуатанта цивільної авіаційної техніки

Будь-яка юридична чи фізична особа, що проводить діяльність, пов’язану з розробленням, виробництвом, технічним обслуговуванням і експлуатацією цивільної авіаційної техніки повинна бути сертифікована урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту на відповідність вимогам авіаційних правил України.

Розроблення, виробництво, технічне обслуговування і експлуатація авіації загального призначення регулюються відповідними нормативно-правовими актами України.

Розробник - юридична або фізична особа, що здійснює розроблення авіаційної техніки, змін схваленої типової конструкції, несе відповідальність за конструкцію типу авіаційної техніки, та сертифікована відповідно до авіаційних правил України.

Виробник - юридична або фізична особа, що здійснює виробництво авіаційної техніки і несе відповідальність за забезпечення відповідності кожного виготовленого нею екземпляра авіаційної техніки схваленій типовій конструкції і сертифікована відповідно до авіаційних правил України.

Технічне обслуговування - капітальний ремонт (або еквівалентні йому роботи), ремонт, перевірка, заміна, модифікація (доробки) або усунення дефекту авіаційної техніки, що виконуються як окремо, так і комплексно.

Організація з технічного обслуговування - юридична або фізична особа, яка здійснює технічне обслуговування авіаційної техніки і сертифікована відповідно до авіаційних правил України.

Експлуатант - юридична або фізична особа, що експлуатує повітряні судна чи пропонує свої послуги в галузі авіації і сертифікована відповідно до авіаційних правил України.

Стаття 9. Фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність

Порядок фінансового забезпечення загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність й участь України у міжнародних авіаційних організаціях та утримання урядового органу державного управління в галузі авіаційного транспорту визначається законами України.

Для фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність, участь України у міжнародних авіаційних організаціях, утримання урядового органу державного управління в галузі авіаційного транспорту, реалізацію основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, що мають загальнодержавний характер, створюється Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, який є складовою частиною спеціального фонду Державного бюджету України.

Урядовий орган державного управління в галузі авіаційного транспорту забезпечує використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

Кошти Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, не використані протягом поточного року, включаються до кошторису наступного року.

Платежі, які підлягають сплаті до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, є обов’язковими для всіх суб’єктів авіаційної діяльності, порядок їх справляння та розмір затверджується Кабінетом Міністрів України.

Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях затверджує Кабінет Міністрів України.

Стаття 10. Витрати, пов’язані з сертифікацією, реєстрацією і перереєстрацією

Витрати на сертифікацію, реєстрацію і перереєстрацію повітряних суден, аеродромів, сертифікацію авіаційного персоналу і експлуатантів авіаційної техніки, юридичних і фізичних осіб, які виконують розробку, виготовлення, ремонт і технічне обслуговування авіаційної техніки тощо несе особа, яка подала відповідну заяву до державного органу з питань сертифікації і реєстрації.

Порядок справляння та розмір державних зборів встановлюється відповідно до законодавства України.

Стаття 11. Безпека авіації

Безпека авіації — стан, за якого відсутня загроза життю і здоров’ю людей, існуванню та цілісності об’єктів та навколишнього природного середовища від наслідків діяльності авіації.

Безпека авіації складається з:
безпеки польотів — комплексної характеристики авіації, яка визначає здатність виконувати польоти без авіаційних подій;
авіаційної безпеки — комплексу заходів, спрямованих на забезпечення захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання в її діяльність;
екологічної безпеки — комплексу заходів, а також людських та матеріальних ресурсів, які виділені, призначені і задіяні для забезпечення захисту навколишнього природного середовища від негативних наслідків діяльності авіації.

Забезпечення безпеки авіації регулюється відповідними нормативно-правовими актами України та міжнародними правовими актам.

Гарантом безпеки авіації є держава.

Розділ II. АВІАЦІЙНІ ПРАВИЛА

Стаття 12. Авіаційні правила

Авіаційні правила — нормативно-правові акти, які визначають порядок діяльності цивільної авіації та порядок використання повітряного простору України з метою забезпечення безпеки польотів, авіаційної і екологічної безпеки.

До авіаційних правил належать:
норми льотної придатності цивільних повітряних суден;
норми будівництва і придатності до експлуатації аеродромів і аеропортів, систем регулювання використання повітряного простору України і обслуговування повітряного руху на її території;
правила сертифікації цивільної авіаційної техніки, аеродромів, авіаційної наземної техніки, аеродромного обладнання аеродромів, засобів, об’єктів, систем радіотехнічного забезпечення польотів та авіаційного електрозв’язку, розробника, виробництва та технічного обслуговування цивільної авіаційної техніки, діяльності експлуатантів цивільних повітряних суден, авіаційного персоналу;
правила реєстрації цивільної авіаційної техніки, аеродромів, елементів структури повітряного простору;
правила повітряних перевезень пасажирів, багажу і вантажу цивільними повітряними суднами;
стандарти і нормативи у галузі охорони навколишнього природного середовища;
правила, що регламентують діяльність авіації загального призначення;
порядок будівництва, утримання і ремонту цивільних аеродромів та аеропортів;
порядок підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації авіаційного персоналу цивільної авіації;
порядок організації, виконання і забезпечення безпеки польотів;
положення про використання повітряного простору України;
положення про порядок використання цивільних аеродромів України;
правила польотів у повітряному просторі України;
правила метеорологічного забезпечення авіації;
правила з авіаційного пошуку та рятування;
інші нормативні акти, що регламентують діяльність цивільної авіації та її безпеку.

Звід авіаційних правил України формується з урахуванням рекомендацій Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (Чикаго, 1944) з додатками до неї, а також законодавства Європейського Союзу стосовно цивільної авіації.

Авіаційні правила України вводяться в дію центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку і підлягають обов’язковому виконанню на території України всіма користувачами її повітряного простору та іншими юридичними чи фізичними особами в частині, що їх стосується, а також за межами України, якщо законом держави перебування не передбачено інше.

Стаття 13. Сфера дії авіаційних правил

У разі коли міжнародним договором в галузі міжнародного повітряного права, учасником якого є Україна, встановлюються інші авіаційні правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору.

Розділ III. ВИКОРИСТАННЯ ПОВІТРЯНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ

Стаття 14. Структура повітряного простору України

Повітряний простір України є єдиним, без розподілу за відомчою належністю, та доступним усім користувачам повітряного простору.

Дотримання порядку використання повітряного простору України забезпечується підрозділами об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху та Повітряними Силами Збройних Сил України.

Стаття 15. Використання міжнародного повітряного простору

Міжнародний повітряний простір — повітряний простір над відкритим морем.

Під час виконання польоту в міжнародному повітряному просторі повітряне судно перебуває під юрисдикцією тієї держави, в якій це повітряне судно зареєстровано. Повітряне судно, що перебуває у міжнародному повітряному просторі, є недоторканним і незалежним від будь-якої держави, за винятком тієї, в якій це повітряне судно зареєстровано, та діє на підставі законів цієї держави.

Використання міжнародного повітряного простору регулюється міжнародними правилами.

У міжнародному повітряному просторі ведення радіозв’язку з екіпажами повітряних суден органи організації повітряного руху здійснюють англійською мовою.

Стаття 16. Плата за аеронавігаційне обслуговування повітряних суден

Аеронавігаційне обслуговування повітряних суден (організація повітряного руху на маршруті, організація повітряного руху на підході та в районі аеродрому) здійснюється на платній основі. Аеронавігаційне обслуговування повітряних суден здійснюється суб'єктами господарювання, які надають відповідні послуги, - провайдерами аеронавігаційного обслуговування відповідно до вимог Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) та Європейської організації з безпеки аеронавігації (Євроконтроль).

Розмір ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден (плата за послуги з організації повітряного руху на маршруті і плата за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому) визначається відповідно до законодавства, вимог ІКАО та Євроконтролю.

Плата за послуги з організації повітряного руху на маршруті справляється Євроконтролем відповідно до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів, вчиненої в м. Брюсселі 12 лютого 1981 року. Порядок розрахунку розміру зазначеної плати, порядок її внесення та звільнення від неї визначаються відповідно до законодавства, Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів та вимог Євроконтролю.

За рахунок плати за послуги з організації повітряного руху на маршруті компенсуються витрати Євроконтролю на експлуатацію системи справляння цієї плати. Плата за послуги з організації повітряного руху на маршруті використовується провайдерами аеронавігаційного обслуговування для покриття їх витрат на забезпечення цього обслуговування у порядку, визначеному законодавством, документами ІКАО та Євроконтролю, а також для сплати щорічних членських внесків України до бюджету Євроконтролю.

Плата за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому визначається за єдиною для всіх користувачів повітряного простору України ставкою та справляється провайдерами аеронавігаційного обслуговування у порядку, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері використання повітряного простору України відповідно до законодавства, вимог ІКАО та Євроконтролю.

Якщо міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цією статтею, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 17. Аеронавігаційна інформація

Аеронавігаційна інформація щодо використання повітряного простору України публікується в документах аеронавігаційної інформації та надається всім користувачам повітряного простору на платній основі.

Розділ IV. ПОВІТРЯНІ СУДНА

Стаття 18. Класифікація повітряних суден

Повітряні судна поділяються на цивільні, державні і експериментальні.

Повітряне судно — літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, яка відрізняється від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і спроможний маневрувати в тривимірному просторі.

Повітряне судно є цивільним, якщо воно зареєстровано у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України.

Цивільне повітряне судно, що використовується для перевезення пасажирів, багажу, вантажу, пошти і виконання авіаційних робіт на комерційній основі, належить до цивільної авіації комерційного призначення.

Цивільне повітряне судно, що використовується на безоплатній основі, належить до авіації загального призначення.

Повітряне судно є державним, якщо воно застосовується у Збройних Силах України, органах внутрішніх справ, з питань надзвичайних ситуацій, охорони Державного кордону України, митної служби та служби безпеки, інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України і зареєстровано у Реєстрі державних повітряних суден..

Повітряне судно є експериментальним, якщо воно призначене для проведення випробувань, дослідно-конструкторських і науково-дослідних робіт та зареєстроване у відповідному реєстрі.

Стаття 19. Реєстрація повітряних суден

Цивільне повітряне судно підлягає обов’язковій реєстрації незалежно від того, на якій основі воно використовується (на комерційній чи безоплатній) і може бути зареєстровано лише в одній державі.

Цивільному повітряному судну, занесеному до Державного реєстру цивільних повітряних суден України, видається реєстраційне посвідчення, що є фактом визнання його належності до повітряних суден України.

З моменту занесення цивільного повітряного судна до Державного реєстру цивільних повітряних суден України всі записи, зроблені раніше стосовно цього судна у реєстрах повітряних суден інших держав, не визнаються Україною.

Якщо повітряне судно не виключено з Державного реєстру цивільних повітряних суден України, занесення його до реєстру повітряних суден іншої держави Україною не визнається.

Цивільні повітряні судна підлягають перереєстрації у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України у разі зміни його власника, а також в інших випадках, передбачених правилами реєстрації цивільних повітряних суден України.

Правила реєстрації цивільних повітряних суден України розробляються та вводяться в дію центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку в порядку, визначеному законодавством.

Реєстрацію легких, надлегких, аеростатичних та аматорських повітряних суден з видачею реєстраційного посвідчення здійснює державний орган чи установа, яким це право делеговано урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту.

Державні повітряні судна підлягають реєстрації у Реєстрі державних повітряних суден України. Правила реєстрації державних повітряних суден України встановлює центральний орган виконавчої влади з питань оборони.

Стаття 20. Виключення повітряного судна з державного реєстру

Повітряне судно виключається з відповідного державного реєстру повітряних суден у разі:
зняття повітряного судна з експлуатації;
передачі повітряного судна іншій державі, іноземній юридичній чи фізичній особі у порядку, встановленому законодавством;
в інших випадках, передбачених авіаційними правилами України та нормативним актом центрального органу виконавчої влади з питань оборони.

У разі виключення повітряного судна з відповідного державного реєстру повітряних суден України реєстраційне посвідчення втрачає силу.

Стаття 21. Сертифікація типу цивільного повітряного судна

Цивільне повітряне судно нової конструкції (нового типу) сертифікується на відповідність нормам льотної придатності.

Сертифікат типу повітряного судна видає урядовий орган державного управління в галузі авіаційного транспорту.

Власником сертифіката типу повітряного судна є розробник цього судна.

У разі зміни конструкції типу (типової конструкції) повітряного судна або зміни його експлуатаційно-технічної документації, які впливають на льотну придатність, цей тип повітряного судна повинен додатково сертифікуватись.

Сертифікація цивільних повітряних суден, а також контроль за їх відповідністю нормам льотної придатності здійснюється згідно з правилами сертифікації цивільних повітряних суден, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Сертифікат типу повітряного судна може бути анульовано або його дію може бути тимчасово призупинено урядовий орган державного управління в галузі авіаційного транспорту, що його видав, у разі виявлення недоліків, які загрожують безпеці польотів.

Легкі, надлегкі, аеростатичні та аматорські повітряні судна підлягають сертифікації в порядку, встановленому відповідними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність авіації загального призначення і затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку.

Стаття 22. Сертифікація екземпляра цивільного повітряного судна

Кожне виготовлене в Україні цивільне повітряне судно повинно бути сертифіковане на відповідність його конструкції, характеристик та експлуатаційно-технічної документації вимогам, передбаченим правилами сертифікації цивільних повітряних суден.

Після реєстрації повітряного судна в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України власник такого судна повинен отримати в урядовому органі державного управління в галузі авіаційного транспорту відповідне посвідчення (сертифікат) як бортовий документ про придатність судна до виконання польотів.

Урядовий орган державного управління в галузі авіаційного транспорту може делегувати право на видачу та продовження строку дії сертифіката льотної придатності екземпляра повітряного судна до польотів іншим державним органам у порядку, передбаченому правилами сертифікації.

Екземпляри легких, надлегких, аеростатичних та аматорських повітряних суден підлягають сертифікації за процедурами, встановленими відповідними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність авіації загального призначення.

Стаття 23. Сертифікація імпортованих цивільних повітряних суден

Цивільне повітряне судно, що імпортується в Україну, допускається до експлуатації, якщо буде встановлено, що вимоги держави-виробника за технічними умовами в частині льотної придатності забезпечують відповідність типу цього судна нормам льотної придатності, що діють в Україні.

Порядок розроблення і перевірки виконання технічних умов сертифікації повітряного судна, що імпортується, порядок видачі сертифіката типу судна і сертифікат льотної придатності цього повітряного судна встановлюються правилами сертифікації цивільних повітряних суден, що затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку.

Стаття 24. Сертифікація цивільних повітряних суден, що експортуються

Порядок проведення випробувань і сертифікації цивільних повітряних суден, що експортується, а також видачі сертифіката льотної придатності встановлюється правилами сертифікації цивільних повітряних суден України.

Стаття 25. Визнання сертифіката льотної придатності до польотів іноземного повітряного судна

Сертифікат придатності до польотів іноземного повітряного судна визнається в Україні, якщо вимоги, відповідно до яких такий сертифікат видано або відповідно до яких він визнаний дійсним державою його реєстрації, відповідають вимогам, установленим законодавством України.

Стаття 26. Забезпечення льотної придатності повітряних суден державної авіації

Повітряне судно державної авіації перевіряється на відповідність його вимогам безпеки польотів і повинно мати посвідчення про придатність до польотів (сертифікат льотної придатності).

Порядок перевірки стану (сертифікації) та забезпечення льотної придатності повітряного судна державної авіації визначається центральним органом виконавчої влади з питань оборони.

Сукупність параметрів та ознак, які визначають льотну придатність певного екземпляру повітряного судна державної авіації, повинна відповідати вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади з питань оборони для цього типу повітряних суден.

Стаття 27. Авторський нагляд за дотриманням і збереженням льотної придатності у процесі виробництва, експлуатації та ремонту повітряного судна

Серійне виробництво, експлуатація та ремонт цивільних повітряних суден здійснюються під наглядом розробника з метою дотримання і збереження льотної придатності.

Для здійснення авторського нагляду підприємства-виробники, експлуатанти (власники) цивільних повітряних суден надсилають уповноваженим органам, на які в установленому порядку покладається організація і проведення сертифікації, а також розробникам авіаційної техніки інформацію про її технічний стан і особливості експлуатації. Обсяг інформації і порядок її надання встановлюються авіаційними правилами, що діють в Україні.

У разі коли розробник не здійснює авторський нагляд за державним повітряним судном певного типу, центральний орган виконавчої влади з питань оборони визначає порядок забезпечення його льотної придатності у процесі експлуатації, ремонту та модернізації.

Стаття 28. Передача прав розробника цивільної авіаційної техніки іншій юридичній особі

Права розробника цивільної авіаційної техніки можуть бути передані іншій юридичній особі за погодженням з розробником після затвердження такої передачі урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту. Цей орган зобов’язаний перевірити, чи всю необхідну інформацію, включаючи проектну документацію типу повітряного судна, передано правонаступнику і чи він може належним чином забезпечити дотримання і збереження льотної придатності авіаційної техніки у процесі виробництва, експлуатації та ремонту.

Стаття 29. Допуск повітряних суден до експлуатації

Цивільне повітряне судно за наявності сертифіката типу та сертифіката льотної придатності допускається до експлуатації, якщо воно зареєстровано у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України.

Легкі, надлегкі, аеростатичні та аматорські повітряні судна за відсутності сертифіката типу повітряного судна реєструються у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України і допускаються до експлуатації у порядку, встановленому відповідними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність авіації загального призначення.

Державне повітряне судно, що розроблено згідно з технічними завданнями центрального органу виконавчої влади з питань оборони може бути допущено до експлуатації в цивільній авіації і зареєстровано у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України, за наявності:
висновків розробника та експертів, призначених урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державного нагляду за забезпеченням безпеки авіації, про можливість безпечної експлуатації;
сертифіката льотної придатності, виданого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державного нагляду за забезпеченням безпеки авіації.

Державне повітряне судно допускається до льотної експлуатації в державній авіації якщо воно зареєстровано у Реєстрі державних повітряних суден України у порядку, що встановлює центральний орган виконавчої влади з питань оборони.

Експериментальне повітряне судно може бути допущено до експлуатації як цивільне повітряне судно за наявності:
висновків розробника судна і експертів, призначених урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту, про можливість його безпечної експлуатації;
сертифіката льотної придатності, виданого урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту.

Підтримання повітряного судна в процесі експлуатації у стані, що відповідає нормам льотної придатності та вимогам безпеки польотів, що поширюються на таке повітряне судно, покладається на його експлуатанта.

Експлуатація повітряного судна у разі відсутності сертифіката льотної придатності забороняється.

Стаття 30. Позначення, що наносяться на цивільні повітряні судна

На зовнішню поверхню цивільного повітряного судна, зареєстрованого у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України, наносяться державний і реєстраційний розпізнавальні знаки, які надані йому урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту.

За погодженням з урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту допускається нанесення на повітряне судно додаткових знаків (символів, написів, емблем).

Правила нанесення знаків на повітряне судно встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту та зв’язку.

Цивільне повітряне судно не допускається до польоту без державного і реєстраційного знаків, крім випадків, коли політ виконується згідно з правилами проведення випробувальних польотів.

Стаття 31. Позивний номер і позивний радіосигнал цивільного повітряного судна

Цивільному повітряному судну, що обладнане засобами радіозв’язку, надається радіопозивний сигнал в порядку, визначеному урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту.

Стаття 32. Бортова документація повітряного судна

На цивільному повітряному судні під час виконання польоту повинні бути:

1) реєстраційне посвідчення;
2) сертифікат льотної придатності;
3) поліси (сертифікати) страхування:
відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, вантажу, пошті;
відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам;
членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу;
повітряного судна;
осіб, пов’язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт;

4) бортовий журнал повітряного судна;
5) керівництво з льотної експлуатації повітряного судна;
6) дозвіл на бортові радіостанції;
7) керівництво про дії екіпажу в екстремальних умовах та у разі захоплення повітряного судна;
8) інші документи, передбачені міжнародними правилами, — у разі виконання міжнародних польотів.

На повітряному судні авіації загального призначення повинна бути документація в обсязі, встановленому відповідними нормативно-правовими актами.

На державному повітряному судні повинна бути документація, перелік якої встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань оборони.

Стаття 33. Оренда, фрахтування або взаємний обмін повітряними суднами

Передача в експлуатацію іноземному експлуатанту повітряного судна, зареєстрованого в Україні, так само, як і використання українським експлуатантом повітряного судна зарубіжної реєстрації, за умовами договору оренди, фрахтування або взаємного обміну повітряними суднами (без виключення із реєстру відповідної держави) здійснюється на підставі дозволу на експлуатацію зазначеного повітряного судна.

Рішення щодо видачі такого дозволу приймається урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту за результатами проведеної оцінки вжитих заходів щодо безпечної експлуатації зазначеного повітряного судна і, зокрема, розгляду можливості передачі державі експлуатанта функцій та обов’язків держави реєстрації стосовно такого повітряного судна, що передбачена документами ІКАО.

Розділ V. АВІАЦІЙНИЙ ПЕРСОНАЛ

Стаття 34. Склад авіаційного персоналу

Авіаційний персонал — особи, які мають спеціальну підготовку за професійною ознакою і свідоцтво (сертифікат) та здійснюють льотну експлуатацію, технічне обслуговування повітряних суден і засобів аеронавігаційного обслуговування, організацію повітряного руху та використання повітряного простору, забезпечення безпеки польотів руху та авіаційну безпеку, а також діяльність з регулювання, організації, забезпечення, обслуговування і виконання польотів, авіаційних перевезень та авіаційних робіт.

До складу авіаційного персоналу входять:

1) члени екіпажу повітряного судна;
2) особи командно-керівного, командно-льотного, інспекторського та інструкторського складу;
3) спеціалісти, які здійснюють організацію повітряного руху та регулювання використання повітряного простору;
4) спеціалісти, які здійснюють радіотехнічне забезпечення обслуговування повітряного руху;
5) спеціалісти, які здійснюють організацію і технічне обслуговування повітряних суден, а також всі види забезпечення польотів;
6) спеціалісти, які обслуговують повітряні перевезення;
7) спеціалісти, які здійснюють організацію і проведення дослідно-конструкторських, експериментальних, науково-дослідних робіт при льотних випробуваннях авіаційної техніки;
8) спеціалісти, які здійснюють нагляд і контроль за безпекою польотів, а також ті, що проводять розслідування авіаційних подій (державні інспектори з безпеки польотів);
9) спеціалісти, які здійснюють нагляд за дотриманням льотної придатності повітряних суден під час розроблення, випробування, сертифікації і серійного виробництва;
10) спеціалісти, які здійснюють технічне обслуговування аеродрому, аеродромного обладнання, авіаційної наземної техніки та їх сертифікацію;
11) спеціалісти, які забезпечують безпеку авіації;
12) авіаційні експерти.

За рішенням урядового органу державного управління в галузі авіаційного транспорту до складу авіаційного персоналу можуть бути включені інші спеціалісти.

Стаття 35. Сертифікація і допуск авіаційного персоналу до авіаційної діяльності

Особа, яка належить до авіаційного персоналу:
повинна бути сертифікована на відповідність її кваліфікаційним вимогам за професійною ознакою, що діють в Україні;
допускається до самостійної професійної діяльності лише за наявності свідоцтва (сертифіката) на право провадити професійну діяльність, а також свідоцтва про відповідність стану її здоров’я вимогам, установленим для відповідних спеціалістів авіаційного персоналу.

Правила і порядок сертифікації авіаційного персоналу встановлюються центральними органами виконавчої влади в галузі цивільної та державної авіації.

Особа авіаційного персоналу цивільної авіації зобов’язана мати при собі свідоцтво (сертифікат) під час провадження професійної діяльності.

Свідоцтво (сертифікат) на право провадження професійної діяльності, видане іноземною державою, може бути визнано дійсним в Україні урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту.

Авіаційний персонал авіації загального призначення, що провадить спортивну діяльність, не підлягає обов’язковій сертифікації і допускається до спортивної діяльності за наявності свідоцтва, виданого органом чи установою, яким це право делеговано за процедурами, встановленими відповідними нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність авіації загального призначення.

Авіація загального призначення – цивільна авіація, яка використовується на безоплатній основі..
Стаття 36. Трудові відносини та соціальний захист працівників авіаційної галузі Трудові відносини та соціальний захист працівників авіаційної галузі регулюються законодавством України.

Стаття 37. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації авіаційного персоналу

Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації авіаційного персоналу з видачею відповідного свідоцтва проводиться в авіаційних навчальних закладах, центрах перепідготовки і підвищення кваліфікації авіаційних спеціалістів та в інших закладах, у тому числі іноземних, при наявності у них відповідного сертифіката, що визнається в Україні.

Розділ VI. ЕКІПАЖ ПОВІТРЯНОГО СУДНА

Стаття 38. Екіпаж повітряного судна

Екіпаж повітряного судна складається з командира, інших осіб льотного та кабінного екіпажу.

Член льотного екіпажу — це особа, що має відповідне свідоцтво та на яку покладено обов’язки, пов’язані з керуванням повітряним судном протягом службового польотного часу.

Член кабінного екіпажу — це особа, яка в інтересах безпеки пасажирів виконує обов’язки, що доручаються їй експлуатантом або командиром повітряного судна, але не є членом льотного екіпажу.

Усі члени екіпажу належать до льотного складу.

Мінімальна чисельність складу екіпажу повітряного судна встановлюється керівництвом з льотної експлуатації конкретного типу повітряного судна.

Склад льотного екіпажу при виконанні випробувального польоту визначається розробником і передбачений у завданні на політ.

Стаття 39. Права членів екіпажу повітряного судна та обов’язки експлуатанта щодо їх реалізації

Кожний член екіпажу має право відмовитися від виконання польоту, якщо, на його думку, є аргументовані сумніви щодо його успішного завершення.

Експлуатант повітряного судна зобов’язаний відшкодувати збитки, заподіяні членові екіпажу в разі каліцтва або іншого ушкодження його здоров’я, що настало у зв’язку з виконанням ним своїх обов’язків під час польоту повітряного судна, в частині, що перевищує суму одержуваної членом екіпажу допомоги або пенсії, призначеної після ушкодження його здоров’я, чи фактично одержуваної ним заробітної плати.

Експлуатант повітряного судна зобов’язаний відшкодувати збитки у разі смерті члена екіпажу, що настала у зв’язку з виконанням ним своїх службових обов’язків з початку передпольотної підготовки до закінчення післяпольотних робіт, з виплатою належної суми непрацездатним особам, які перебували на утриманні цього члену екіпажу, а також його дитині, що народилася після його смерті.

Стаття 40. Командир повітряного судна

Командиром повітряного судна є пілот, призначений експлуатантом або у випадку авіації загального призначення власником повітряного судна виконувати обов’язки командира і відповідати за безпечне виконання польоту.

Стаття 41. Права командира цивільного повітряного судна

У процесі своєї професійної діяльності командир цивільного повітряного судна має право:

1) приймати остаточне рішення про виліт, політ і посадку повітряного судна, зливання в польоті пального, скидання багажу, вантажу і пошти, зміну плану і режиму польоту, про припинення польоту і посадку повітряного судна на запасному аеродромі чи вимушену посадку поза аеродромом у разі виникнення загрози небезпеки польоту для забезпечення рятування життя людей та збереження повітряного судна;
2) віддавати в межах своєї компетенції будь-якій особі, що перебуває на борту повітряного судна, розпорядження та вимагати їх виконання;
3) вживати заходів, у тому числі примусових, до осіб, які своїми діями створюють загрозу безпеці польоту і не виконують його розпоряджень;
4) здійснювати особистий контроль за безпекою пасажирів у польоті, а також інших користувачів повітряного простору в разі виникнення загрози безпеці повітряного судна;
5) змінити маршрут польоту, здійснити переліт державного кордону та/або виконати посадку повітряного судна на аеродромі, не передбаченому завданням на політ, у разі виникнення загрози для життя і здоров’я пасажирів та членів екіпажу, пов’язаної з актом незаконного втручання в діяльність авіації;
6) бути довіреною особою експлуатанта повітряного судна, укладати від його імені договори і угоди в інтересах виконання завдання на політ, забезпечення безпеки польоту, збереження повітряного судна, життя і здоров’я пасажирів та членів екіпажу;
7) усувати від виконання завдання на політ членів екіпажу повітряного судна, рівень підготовки яких не відповідає завданню на політ, а дії загрожують безпеці польоту, і вимагати їх заміни;
8) в екстремальній ситуації, що загрожує загибеллю людей, для врятування їх життя відступати від правил і вимог нормативних документів, що регламентують безпеку польоту, з негайним повідомленням про прийняте рішення органу управління повітряним рухом, з яким він здійснює зв’язок;
9) контролювати рівень професійних знань, вмінь і навичок льотного екіпажу, а також якість роботи обслуговуючого персоналу;
10) перевіряти свідоцтва (сертифікати) членів екіпажу.

Розділ VII. АЕРОДРОМИ І АЕРОПОРТИ

Стаття 42. Аеродроми та посадкові майданчики

Аеродром — ділянка суші або водної поверхні (включаючи розміщені на ній будь-які будинки, споруди та обладнання), призначена повністю або частково для відправлення, прибуття, руху, стоянки та обслуговування повітряних суден.

Аеродроми поділяються на цивільні та державні.

Цивільний аеродром — аеродром, що призначений для використання повітряними суднами цивільної авіації.

Державний аеродром — аеродром, що призначений для використання повітряними суднами державної авіації.

Аеродром спільного базування — аеродром, на якому базуються повітряні судна цивільної та державної авіації.

Аеродром спільного використання — аеродром, на якому здійснюються зліт, посадка, рух та стоянка повітряних суден цивільної та державної авіації. Базуються на такому аеродромі повітряні судна, що належать власнику аеродрому.

Посадковий майданчик — це ділянка земної чи водної поверхні або підняті над земною, водною поверхнею конструкції, які забезпечують зліт, посадку, рух та стоянку повітряних суден.

Рішення про спільне використання аеродромів приймають заінтересовані центральні та місцеві органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать аеродроми.

Рішення про спільне базування цивільних та державних повітряних суден приймається Кабінетом Міністрів України.

В особливий період використання цивільних аеродромів здійснюється у порядку, який визначається центральним органом виконавчої влади з питань оборони.

Вибір і допуск до експлуатації посадкових майданчиків здійснюється відповідно до авіаційних правил України.

Польоти експериментальних повітряних суден здійснюються лише з аеродромів, які допущені до використання та зареєстровані згідно з авіаційними правилами України.

Стаття 43. Аеропорти

За своїм призначенням аеропорти поділяються на внутрішні та міжнародні.

Аеропорт — комплекс споруд, що включає в себе аеродром, аеровокзал та інші споруди, призначений для прийняття і відправлення повітряних суден, обслуговування повітряних перевезень та має для цього необхідне обладнання і персонал.

Міжнародний аеропорт — аеропорт, відкритий для прийняття і відправлення повітряних суден, що виконують міжнародні повітряні перевезення, в якому здійснюється митний, прикордонний, санітарно-карантинний та інші види контролю і який має відокремлену, належним чином обладнану карантинну (санітарну) стоянку для повітряного судна.

Аеропорт повинен бути сертифікований на відповідність його авіаційним правилам з видачею відповідного сертифіката урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту.

Сертифікат аеропорту надається при наявності повного комплекту сертифікатів за видами та суб’єктами аеропортової діяльності, авіаційної наземної техніки та аеродромного обладнання.

Порядок сертифікації, відкриття, закриття та обмеження експлуатації аеропорту встановлюється авіаційними правилами України.

Стаття 44. Будівництво, реконструкція та експлуатація аеродромів і аеропортів

Відведення земельної ділянки або ділянки водної поверхні для будівництва та реконструкції аеродромів і аеропортів, об’єктів радіотехнічного забезпечення, їх будівництво, реконструкція та експлуатація допускаються в порядку, передбаченому законодавством.

Участь населення у погодженні питань будівництва, реконструкції та експлуатації аеродромів і аеропортів визначається законодавством.

Порядок організації і виконання польотів, обслуговування повітряного руху, організація забезпечення польотів на аеродромах спільного базування та спільного використання визначається положенням про порядок використання аеродромів України, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 45. Відшкодування збитків

Збитки заподіяні майну особи, яка є власником цього майна, внаслідок будівництва, реконструкції аеродрому чи аеропорту, безпосередньо пов’язані з фактом будівництва чи реконструкції, підлягають відшкодуванню власнику у грошовій або майновій формі відповідно до законодавства.

Стаття 46. Будівництво на приаеродромній території

Приаеродромна територія (прилегла до аеродрому зона контролю і обліку об’єктів та перешкод) — обмежена встановленими розмірами місцевість навколо аеродрому, над якою здійснюється маневрування повітряних суден.

Відомості про розміри приаеродромної території доводяться власником аеродрому (аеропорту) чи уповноваженою на те особою до відповідного органу місцевого самоврядування, якому належить земля, що повністю чи частково підпадає під приаеродромну територію.

На приаеродромній території запроваджується особливий режим одержання дозволу на будівництво (реконструкцію) та іншу діяльність за погодженням з урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту та органом місцевого самоврядування.

Підприємства, установи та організації, а також громадяни, які допустили порушення правил будівництва або вчинили іншу дію на приаеродромній території, зобов’язані на вимогу власника аеродрому (аеропорту) чи уповноваженої ним особи припинити будівництво або іншу діяльність на приаеродромній території та усунути в установлений строк за свій рахунок і своїми силами виявлені порушення.

Стаття 47. Сертифікація і допуск цивільного аеродрому до експлуатації

Цивільний аеродром сертифікується на відповідність його нормам придатності до експлуатації з видачею відповідного сертифіката.

Правила сертифікації і порядок допуску аеродромів до експлуатації встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту та зв’язку.

Сертифікат придатності аеродрому до експлуатації може бути анульовано або його дію тимчасово припинено урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту, якщо виявлено невідповідність облаштування аеродрому нормам придатності до експлуатації.

Стаття 48. Реєстрація цивільного аеродрому

Усі цивільні аеродроми підлягають реєстрації в урядовому органі державного управління в галузі авіаційного транспорту та занесенню їх до Державного реєстру цивільних аеродромів України з видачею його власникам чи експлуатантам свідоцтва установленого зразка.

Експлуатація аеродрому без свідоцтва заборонена.

Аеродроми підлягають перереєстрації у разі зміни власника аеродрому, а також в інших випадках, передбачених правилами їх реєстрації.

Стаття 49. Виключення цивільного аеродрому з Державного реєстру цивільних аеродромів

Цивільний аеродром виключається з реєстру в разі його ліквідації або зняття з експлуатації.

У разі виключення аеродрому з реєстру свідоцтво про його реєстрацію втрачає чинність, а власник аеродрому втрачає право на його експлуатацію.

Стаття 50. Маркірування аеродромів

Аеродром і його елементи повинні мати маркірування у відповідності з нормами придатності аеродромів до експлуатації.

Розміщення у районі аеродрому будь-яких знаків, пристроїв і позначень, подібних до маркірувальних знаків, що використовуються для розпізнання аеродромів, забороняється.

Стаття 51. Маркірування нерухомих об’єктів і споруд

Усі нерухомі об’єкти і споруди, розміщенні на приаеродромній території, повинні бути обладнані денними і нічними маркірувальними знаками та пристроями згідно з нормами придатності аеродромів до експлуатації.

Маркірування нерухомих об’єктів і споруд денними та нічними маркірувальними знаками провадиться власниками цих об’єктів і споруд за власний рахунок.

Стаття 52. Плата за аеропортове обслуговування

Аеропортове обслуговування повітряних суден в аеропортах України здійснюється на платній основі з метою відшкодування витрат, понесених аеропортами. Розмір та порядок стягнення плати за аеропортове обслуговування встановлюється відповідно до законодавства.

Стаття 53. Охорона навколишнього природного середовища

У разі виконання робіт, пов’язаних з вишукуванням, будівництвом, реконструкцією, ремонтом та експлуатацією аеродрому підрядник та експлуатант зобов’язані виконувати норми і правила охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 54. Пожежна безпека

Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною частиною авіаційної діяльності щодо охорони життя людей, майна та довкілля.

Для забезпечення пожежної безпеки та участі в аварійно-рятувальних роботах в аеропортах (на аеродромах) створюються протипожежні служби, які провадять свою діяльність в установленому порядку згідно із законодавством.

Розділ VIII. ПОЛЬОТИ ПОВІТРЯНИХ СУДЕН

Стаття 55. Організація польотів

Порядок організації польотів цивільних повітряних суден встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту та зв’язку.

Порядок організації польотів державних повітряних суден встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань оборони.

Демонстраційні польоти повітряних суден належать до випробувальних і виконуються льотно-випробувальними екіпажами в порядку, встановленому нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність авіації.

Стаття 56. Допуск повітряного судна до польоту
До польоту допускається повітряне судно, що занесене до відповідного реєстру, перебуває у справному стані, має сертифікат льотної придатності, підготовлене до польотів згідно з вимогами експлуатаційно-технічної документації та укомплектоване справними аварійно-рятувальними засобами.

Стаття 57. Заборона або обмеження польотів

У повітряному просторі України або в окремих його районах польоти повітряних суден можуть бути повністю заборонені або обмежені за висотою, у часі та за напрямками у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту та зв’язку та центральним органом виконавчої влади з питань оборони.

Стаття 58. Захист від шкідливого впливу польотів цивільних повітряних суден

Цивільне повітряне судно, призначене для експлуатації в Україні, повинне бути сертифіковане на відповідність вимогам, які діють в Україні, щодо шуму на місцевості та емісії шкідливих речовин авіаційних двигунів, у порядку, передбаченому авіаційними правилами сертифікації повітряних суден.

Власники аеродромів, експлуатанти, командири і члени екіпажів повітряних суден зобов’язані під час експлуатації повітряних суден на землі та в повітрі вживати заходів для запобігання шуму або зведення його до мінімального рівня.

Скидання з повітряних суден шкідливих для здоров’я людей та навколишнього природного середовища речовин, відходів і матеріалів забороняється, а винні у таких діях особи несуть відповідальність згідно із законодавством.

З метою запобігання шкідливому впливу повітряних суден на людей, тварин та навколишнє природне середовище урядовий орган державного управління в галузі авіаційного транспорту встановлює для конкретних районів мінімальну висоту польоту, єдину для всіх повітряних суден чи окремих типів.

Політ повітряного судна з надзвуковою швидкістю повинен виконуватися на висоті, на якій виключається шкідливий вплив звукового удару на довкілля за загальними правилами або у віддалених від населених пунктів районах, що відводяться для надзвукових польотів.

Стаття 59. Зв’язок у процесі виконання польоту

Між екіпажем (пілотом) повітряного судна і органами обслуговування повітряного руху встановлюється двосторонній авіаційний радіозв'язок відповідно до вимог авіаційних правил України.

Для здійснення двостороннього радіозв’язку згідно із законодавством виділяються необхідні частоти, що закріплюються за користувачами урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту.

Стаття 60. Повітряне судно-порушник

Повітряне судно, що перетнуло державний кордон без відповідного дозволу, або таке, що допустило інше порушення порядку використання повітряного простору України, визнається судном-порушником і до нього застосовуються заходи у порядку, встановленому законодавством України та міжнародними договорами.

Розділ IX. МІЖНАРОДНІ ПОЛЬОТИ

Стаття 61. Міжнародні польоти повітряних суден

Регулярні міжнародні польоти, під час яких повітряні судна перетинають державний кордон більш ніж однієї держави, здійснюються на підставі міждержавних домовленостей і міжнародних договорів.

Нерегулярні міжнародні польоти можуть виконуватися за спеціальними дозволами, порядок видачі яких визначається урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту за погодженням з митними та прикордонними органами.

Міжнародні польоти у повітряному просторі України виконуються на підставі нормативно-правових актів і правил, що встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту та зв’язку і публікуються в збірниках аеронавігаційної інформації.

Стаття 62. Перетин державного кордону України

Перетин державного кордону України повітряними суднами здійснюється спеціально виділеними повітряними коридорами.

Перетин державного кордону поза спеціально виділеними повітряними коридорами, якщо це не передбачено міжнародним договором або іншим нормативним актом України, заборонено.

Розділ X. ПОВІТРЯНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

Стаття 63. Перевізник

Перевізником визнається експлуатант, який має сертифікат експлуатанта і відповідну ліцензію на здійснення повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу та пошти.

Іноземний експлуатант визнається перевізником, якщо бортова документація, що видана уповноваженим органом у галузі цивільної авіації відповідної держави відповідає міжнародним договорам, учасником яких є Україна.

Стаття 64. Ліцензування повітряних перевезень та авіаційних робіт

Ліцензування повітряних перевезень та авіаційних робіт проводиться органом ліцензування в галузі цивільної авіації і передбачає видачу ліцензій на здійснення діяльності з:
надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом;
виконання авіаційно-хімічних робіт.

Порядок видачі ліцензій встановлено Законом України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Стаття 65. Виконання повітряних перевезень

Повітряні перевезення виконуються на підставі договору.

Кожний договір повітряного перевезення та його умови засвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним підприємством або уповноваженими ним організаціями чи особами (агентами).

Документами на перевезення є:

1) квиток — у разі перевезення пасажира;
2) багажна квитанція — у разі перевезення речей пасажира як багажу;
3) авіавантажна накладна — у разі перевезення вантажу.

Порядок перевезення пошти визначається правилами перевезення пошти повітряними суднами.

Форми документів на перевезення та правила їх застосування встановлюються урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту.

Стаття 66. Чартерне повітряне перевезення

Чартерне повітряне перевезення здійснюється на підставі договору чартера (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або для іншої мети, якщо це не суперечить законодавству.

Стаття 67. Виконання правил повітряних перевезень і нормативів їх якості

Під час виконання повітряних перевезень перевізник та аеропорт зобов’язані дотримуватись правил повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу і пошти, а також встановлених нормативів якості обслуговування пасажирів і клієнтури.

Повітряний перевізник на підставі правил повітряних перевезень має право встановити свої правила, які спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень і не містять умов та нормативів якості обслуговування пасажирів і клієнтури нижчих за рівень встановлених вимог.

Умови і правила перевезення пошти розробляються центральним органом виконавчої влади у галузі зв’язку і погоджуються з урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту.

Стаття 68. Перевезення небезпечних вантажів

Перевезення небезпечних вантажів авіаційним транспортом здійснюється відповідно до вимог законодавства України.

Стаття 69. Перевезення товарів військового призначення

Перелік товарів військового призначення та перевізники, що уповноважені на здійснення експорту послуг з перевезень товарів військового призначення, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок перевезення таких товарів регламентується відповідними нормативно-правовими актами.

Стаття 70. Припинення дії угоди на повітряне перевезення за ініціативою повітряного перевізника

Повітряний перевізник може відмовити пасажиру в перевезенні у випадках, передбачених правилами перевезення на повітряних лініях, які встановлюються відповідно до законодавства України.

Стаття 71. Припинення угоди на повітряне перевезення за ініціативою пасажира

Пасажир має право відмовитися від повітряного перевезення і одержати назад гроші у порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 72. Діяльність іноземних повітряних перевізників на території України

Іноземні повітряні перевізники провадять свою діяльність на території України згідно з законодавством України та міжнародними договорами.

Стаття 73. Інформаційно-рекламне забезпечення повітряних перевезень

Автоматизована система бронювання – система, яка забезпечує відображення інформації щодо розкладу рейсів, наявності місць і тарифів авіаперевізників та за допомогою якої може здійснюватися бронювання авіатранспортних послуг.

Перевізник при організації регулярних перевезень повинен вживати заходів щодо доведення до відома споживачів через інформаційно-рекламні засоби, у тому числі автоматизовані системи бронювання, маршрути і розклад польотів повітряних суден, тарифи на перевезення пасажирів, вантажів та пошти повітряним транспортом, а також умови обслуговування пасажирів на землі перед польотом і після нього та на борту повітряного судна.

Повітряний перевізник, що розміщує дані в своїй автоматизованій системі бронювання, повинен гарантувати, що розміщена ним чи надана для розміщення в інших автоматизованих системах бронювання інформація є точною, достовірною та вичерпною.

Повітряний перевізник не повинен впливати на вибір автоматизованих систем бронювання суб’єктом, що надає послуги з продажу пасажирських авіаперевезень.

Стаття 74. Система розрахунків за продаж авіаційних перевезень

Автоматизовані системи, які використовуються для забезпечення повітряних перевезень і проведення централізованих розрахунків між повітряними перевізниками та суб’єктами, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень, повинні бути сертифіковані в порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту та зв’язку.

До автоматизованих систем належать:
системи управління відправленнями пасажирів та багажу в аеропортах;
системи, які використовуються для проведення розрахунків між повітряними перевізниками та суб’єктами, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень;
автоматизовані системи бронювання, які використовуються суб’єктами для здійснення бронювання та продажу авіаційних перевезень.

Стаття 75. С б’єкт , що надає агентські послуги з продажу авіаційних перевезень

Будь-яка юридична особа, що проводить діяльність пов’язану з продажем авіаційних перевезень повинна бути сертифікована урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту на відповідність вимогам авіаційних правил України.

Суб’єктом, що надає агентські послуги з продажу авіаційних перевезень, визнається будь-яка юридична особа, яка виконує продаж авіаційних перевезень за дорученням авіаперевізника або генерального агента.

Суб’єкти, що надають послуги з продажу авіаційних перевезень, повинні використовувати автоматизовані системи бронювання, при здійсненні продажу авіаційних перевезень на міжнародні рейси – мати доступ до більш ніж двох з них.

Стаття 76. Суб’єкт, який здійснює підготовку персоналу з продажу авіаційних перевезень

Будь-яка юридична особа, що здійснює діяльність пов’язану з підготовкою персоналу з продажу авіаційних перевезень повинна бути сертифікована урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту на відповідність вимогам авіаційних правил України.

Суб’єктом, який здійснює підготовку персоналу з продажу авіаційних перевезень, визнається будь–яка юридична особа, яка здійснює підготовку персоналу з продажу авіаційних пасажирських або вантажних перевезень.

Стаття 77. Суб’єкт, який здійснює аеропортову діяльність з організації авіаційних перевезень

Будь-яка юридична особа, що проводить аеропортову діяльність пов’язану з організацією авіаційних перевезень повинна бути сертифікована урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту на відповідність вимогам авіаційних правил України

Суб’єктом, який здійснює аеропортову діяльність з організації авіаційних перевезень визнається будь–яка юридична особа, яка здійснює обслуговування пасажирів, екіпажів, багажу, пошти, вантажів в аеропорту.

Обслуговування пасажирів, екіпажів, багажу, пошти, вантажів в аеропорту регулюється відповідними нормативно – правовими актами України.

Розділ XI. АВІАЦІЙНІ РОБОТИ

Стаття 78. Авіаційні роботи і порядок їх виконання

Перелік авіаційних робіт установлюється урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту.

Авіаційні роботи можуть виконуватися будь-яким експлуатантом авіаційної техніки на підставі відповідного сертифіката, а також договору, укладеного із замовником на виконання авіаційної роботи, або разової заявки юридичної чи фізичної особи, погодженої з урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту.

Експлуатант авіаційної техніки і замовник авіаційних робіт мають рівні права у виборі партнера.

Стаття 79. Виконання авіаційних робіт іноземними експлуатантами авіаційної техніки

Авіаційні роботи на території України можуть виконуватися іноземними експлуатантами, а також спільними підприємствами і підприємствами, які повністю належать іноземним інвесторам, на підставі ліцензії на виконання авіаційних робіт, що видається в установленому порядку.

Стаття 80. Виконання авіаційних робіт українськими експлуатантами на території іноземної держави

Авіаційні роботи на території іноземної держави можуть виконуватися українськими експлуатантами відповідно до законів цієї держави за наявності відповідного договору.

Розділ XII. ЗАХИСТ АВІАЦІЇ ВІД АКТІВ НЕЗАКОННОГО ВТРУЧАННЯ

Стаття 81. Організація авіаційної безпеки

Забезпечення авіаційної безпеки — це здійснення комплексу заходів, а також людські та матеріальні ресурси, призначені для захисту авіації від актів незаконного втручання у її діяльність.

Організація робіт, пов’язаних із забезпеченням авіаційної безпеки, здійснюється відповідно до Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, що затверджується Верховною Радою України.

Стаття 82. Заходи щодо захисту від актів незаконного втручання

Актом незаконного втручання в діяльність авіації є протиправні дії, пов’язані з посяганням на нормальну і безпечну діяльність авіації і авіаційних об’єктів, що спричинило нещасні випадки з людьми, заподіяння майнових збитків, захопленню чи викрадення повітряного судна, або дії, що створюють загрозу для подібних наслідків.

Українські та іноземні експлуатанти авіаційної техніки, які здійснюють приймання, випуск і (або) обслуговування повітряних суден на території України, а також експлуатанти аеропортів та аеродромів повинні вживати заходів щодо захисту авіації від актів незаконного втручання в її діяльність.

Заходи щодо захисту авіації від актів незаконного втручання на території України регламентуються нормами і правилами, встановленими відповідно до законодавства України.

Стаття 83. Контроль на безпеку

Контроль на безпеку ручної поклажі, багажу, вантажу, пошти та бортового припасу, а також особистий контроль на безпеку пасажирів і членів екіпажу повітряного судна здійснюють служби авіаційної безпеки, органи внутрішніх справ і прикордонного контролю.

У разі відмови пасажира або члена екіпажу повітряного судна від проходження контролю на безпеку, а також відмови особи надати ручну поклажу, багаж, вантаж, пошту або бортові припаси для контролю на безпеку вони до польоту на повітряному судні не допускаються.

У разі необхідності контроль на безпеку може бути здійснено на повітряному судні, що перебуває в польоті за рішенням командира повітряного судна незалежно від згоди пасажира. У цьому разі повітряне судно вважається таким, що перебуває у польоті, з часу зачинення всіх його зовнішніх дверей після завантаження і до часу відкриття будь-яких з цих дверей для розвантаження.

Правила здійснення контролю на безпеку, перелік осіб, що мають право його проводити, встановлюються відповідно до законодавства України.

Стаття 84. Охорона повітряних суден, пропускна система в аеропортах, на аеродромах та на інших авіаційних об’єктах

Охорона повітряних суден та об’єктів цивільної авіації здійснюється озброєними підрозділами воєнізованої охорони служб авіаційної безпеки.

Правила охорони повітряних суден та об’єктів цивільної авіації, забезпечення пропускного і внутрішнього об’єктового режиму в аеропортах, на аеродромах, та на інших авіаційних об’єктах визначається відповідно до законодавства України.

Аеропорти, аеродроми, авіаційні об’єкти, а також обладнання повітряного транспорту, контрольно-пропускні пункти, пункти контролю на безпеку пасажирів і членів екіпажу, ручної поклажі та багажу, інженерно-технічні засоби охорони, засоби зв’язку та спеціальні технічні засоби контролю на безпеку повинні відповідати законодавству України.

Стаття 85. Предмети, що не підлягають перевезенню на повітряних суднах

Перелік небезпечних предметів і речовин, заборонених до здачі, приймання, зберігання і перевезення на цивільних повітряних суднах, визначається законодавством України.

Стаття 86. Підтримання встановленого порядку на борту повітряного судна

У разі порушення будь-якими особами встановлених правил поведінки на борту повітряного судна, створення ними загрози безпечному виконанню польоту або відмови виконувати законні вимоги членів екіпажу, до порушників можуть бути застосовані заходи стримування.

З метою забезпечення стандартизованого рівня авіаційної безпеки та підтримання встановленого порядку на борту повітряного судна експлуатант має право включати до складу екіпажу повітряного судна підготовлених фахівців авіаційної безпеки.

Стаття 87. Застосування заходів стримування

Заходи стримування застосовуються у випадку, коли інші методи відновлення порядку на борту повітряного судна виявилися недієвими, і полягають у тимчасовому обмеженні дій і свободи пересування порушника, унеможливленні проявів фізичного насильства з його боку стосовно інших осіб, які перебувають на борту повітряного судна під час виконання польоту.

Заходи стримування можуть включати застосування прийомів самооборони, спеціальних засобів електрошокуючої або паралізуючої дії (за виключенням нервово-паралітичних та сльозогінних газів), наручників та інших спеціальних засобів обмеження дій і свободи пересування порушника, але не обмежуватися ними.

У випадку крайньої необхідності, коли на борту повітряного судна відсутні зазначені спеціальні засоби, а дії порушника становлять значну загрозу безпеці виконання польоту або особистій безпеці оточуючих, свобода порушника може бути обмежена за допомогою підручних засобів.

Розділ XIII. ПОШУКОВІ ТА АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНІ РОБОТИ

Стаття 88. Повітряне судно, що зазнає чи зазнало лиха

Повітряне судно, що зазнає чи зазнало лиха, з яким втрачено зв’язок і його місцеперебування невідоме, та особи, що перебувають на його борту, підлягають негайному пошуку. Пошук здійснюється незалежно від державної належності повітряного судна та обставин, за яких може статися чи сталося лихо.

Пошукові роботи — це система заходів, спрямованих на своєчасне виявлення повітряного судна, що зазнає чи зазнало лиха.

Стаття 89. Сигнали лиха повітряного судна
Для своєчасного виявлення повітряного судна, що зазнає чи зазнало лиха, та надання йому допомоги використовуються єдині міжнародні сигнали лиха. Екіпаж повітряного судна, що зазнає чи зазнало лиха, повинен подавати, при можливості, відповідні сигнали лиха. Вимоги щодо обладнання повітряних суден технічними засобами для передачі сигналів лиха та порядок їх передачі визначаються авіаційними правилами України.

Стаття 90. Повідомлення про повітряні судна, що зазнають чи зазнали лиха

Усі підприємства, організації та установи, що мають засоби зв’язку, незалежно від їх належності зобов’язані забезпечити негайне проходження сигналів лиха про повітряні судна, що зазнають чи зазнали лиха, від кого б вони не надходили, до пунктів керування пошуково-рятувальними силами і засобами.

Громадяни зобов’язані негайно повідомити про відомі їм випадки лиха, що сталося з повітряними суднами місцевому органу виконавчої влади, органу внутрішніх справ чи керівництву найближчого підприємства, установи і організацій, які в свою чергу негайно передають цю інформацію відповідному керівному органу з пошуку та рятування.

Стаття 91. Виконання пошукових і аварійно-рятувальних робіт

Аварійно-рятувальні роботи — це система заходів, спрямованих на своєчасне надання допомоги потерпілим.

Пошукові і аварійно-рятувальні роботи виконуються силами і засобами суб’єктів єдиної системи проведення авіаційних робіт з пошуку і рятуванню згідно з планом взаємодії органів управління, військ (сил) і засобів, які залучаються до проведення робіт з пошуку і рятування, залежно від обставин, масштабу, характеру та можливого розвитку надзвичайної ситуації

Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, на території яких повітряне судно зазнало лиха, зобов’язані до прибуття пошуково-рятувальних команд вжити невідкладних заходів для рятування людей, надання їм медичної та іншої допомоги, а також організації охорони повітряного судна, документації, обладнання і майна, що знаходяться на його борту на місці події.

Евакуація повітряних суден або їх частин з місця події здійснюється силами і засобами експлуатанта авіаційної техніки або іншими підприємствами та установами за рахунок коштів експлуатанта.

Іноземним повітряним суднам, що зазнають чи зазнали лиха, надається допомога на рівних з повітряними суднами України підставах.

Стаття 92. Пошук і рятування поза територією України

Пошук і рятування екіпажів та пасажирів повітряних суден, що зазнають чи зазнали лиха у районах обслуговування повітряного руху України та за її межами, здійснюються на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна.

Координацію дій із службами пошуку і рятування інших держав здійснює державний орган, на який покладено повноваження з питань виконання робіт з пошуку і рятування.

Стаття 93. Оснащення повітряних суден і підготовка екіпажу на випадок лиха

Повітряні судна повинні бути оснащені бортовими аварійно-рятувальними засобами, перелік яких визначається урядовим органом державного управління в галузі авіаційного транспорту для цивільних повітряних суден і центральним органом виконавчої влади з питань оборони для державних повітряних суден згідно з нормами льотної придатності.

Усі члени екіпажу повітряного судна зобов’язані пройти спеціальне навчання за програмою аварійно-рятувальної підготовки і надання допомоги пасажирам у разі виникненні на борту повітряного судна аварійної ситуації в різних фізико-географічних і кліматичних умовах.

Пасажири обов’язково повинні бути проінструктовані екіпажем про правила користування індивідуальними і бортовими аварійно-рятувальними засобами.

Розділ XIV. РОЗСЛІДУВАННЯ АВІАЦІЙНИХ ПОДІЙ

Стаття 94. Забезпечення безпеки польотів повітряних суден

Безпосереднє забезпечення безпеки польотів повітряних суден покладається на експлуатантів авіаційної техніки, аеропортів, аеродромів та на органи, які здійснюють обслуговування або управління повітряним рухом.

Стаття 95. Повідомлення про авіаційну подію

Посадові особи органів виконавчої влади в галузі авіації, яким стало відомо про авіаційну подію, зобов’язані негайно повідомити про це урядовий орган державного управління в галузі авіаційного транспорту і власника повітряного судна.

Стаття 96. Розслідування авіаційної події

Усі авіаційні події підлягають розслідуванню з метою встановлення їх причин і вжиття заходів до запобігання таким подіям у подальшому.

Розслідування авіаційної події — процедура, що проводиться за наявності факту авіаційної події, яка включає збір і аналіз інформації про авіаційну подію, встановлення причини її виникнення, підготовку висновків із зазначенням цієї причини і вироблення рекомендацій щодо запобігання такій події у подальшому.

Авіаційна подія - пов'язана з використанням повітряного судна подія, що має місце з моменту, коли будь-яка особа піднімається на борт з наміром здійснити політ, до моменту, коли всі особи, що перебували на борту, покинули повітряне судно, і в ході якої будь-яка особа отримує тілесні ушкодження чи конструкції повітряного судна серйозно пошкоджено , або виникла інша загроза безпеці польотів. Авіаційні події поділяються на катастрофи, аварії, серйозні інциденти та інциденти.

Катастрофа – авіаційна подія, що призвела до загибелі або зникнення безвісти когось з пасажирів, членів екіпажу, третіх осіб, а також в наслідок якої отримано ними тілесні ушкодження з смертельним наслідком під час:
перебування на даному повітряному судні;
безпосереднього зіткнення з будь-якою частиною повітряного судна, включаючи частини, що відокремились від цього повітряного судна;
безпосередньої дії струменя газів реактивного двигуна;
зникнення безвісти повітряного судна;
аварійної евакуації з повітряного судна.

Аварія – авіаційна подія без людських жертв, що призвела до серйозного пошкодження чи руйнування повітряного судна або серйозного тілесного ушкодження пасажирів або членів екіпажу та третіх осіб, у разі якої:
порушується міцність конструкції планера повітряного судна через руйнування силових елементів;
значно погіршуються технічні або льотні характеристики повітряного судна і необхідний значний ремонт для їх відновлення, або неможливо відновити його льотну придатність.

До аварії не належать випадки:
для літаків - відмови або пошкодження двигуна, коли пошкоджений сам двигун, його капот чи допоміжні агрегати або коли пошкоджені тільки повітряні гвинти, закінцівки крила, антени, пневматики, гальмові пристрої, обтічники, або коли в обшивці є вм’ятини чи пробоїни;
для вертольотів - руйнування чи пошкодження елементів несучих та рульових гвинтів, вентиляторної установки, редуктора, обшивки, руйнування чи роз’єднання трансмісії, якщо вони не призвели до пошкодження чи руйнування силових елементів фюзеляжу або балок;
повітряне судно опиняється в такому місці, де доступ до нього та його евакуація неможливі;
будь-яка особа отримує серйозні тілесні ушкодження.

Серйозний інцидент - інцидент, обставини якого вказують на те, що могла статися авіаційна подія.

Інцидент – авіаційна подія, зумовлена відхиленням від нормального функціонування повітряного судна, екіпажу, служб обслуговування повітряного руху та забезпечення польотів, впливом зовнішнього середовища, що погіршило безпеку польоту, але не закінчилося катастрофою, аварією або серйозним інцидентом.

Розслідування авіаційних подій з цивільними повітряними суднами здійснює центральний орган виконавчої влади з питань безпеки цивільної авіації згідно з авіаційними правилами України.

Розслідування авіаційних подій з державними повітряними суднами здійснює центральний орган виконавчої влади з питань оборони.

Розслідування авіаційних подій з повітряними суднами України за межами держави здійснюється відповідно до міжнародних правил.

Стаття 97. Робота на місці авіаційної події

Розслідування, що проводиться на місці авіаційної події, належить до категорії робіт в особливих умовах, і прирівнюються до робіт з ліквідації наслідків стихійного лиха. Спеціалісти, що працюють на місці авіаційної події, повинні забезпечуватися спеціальним одягом, взуттям, спеціальним спорядженням і захисними засобами виходячи з конкретних умов роботи.

Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, організації та установи зобов’язані всебічно сприяти комісії з питань розслідування авіаційної події в охороні місця події, пошуку елементів конструкції повітряного судна, забезпеченні транспортними засобами, засобами зв’язку, приміщеннями для роботи і відпочинку, продуктами харчування, спеціальним одягом, спорядженням і, засобами для виконання такелажних і вантажних робіт, транспортування уламків, санітарної обробки місцевості, створення безпечних умов роботи на місці події.

Стаття 98. Фінансування робіт, пов’язаних з розслідуванням
авіаційної події, і відшкодування витрат

Усі витрати, пов’язані з розслідуванням, що проводиться на місці авіаційної події, фінансуються експлуатантом авіаційної техніки.

Дослідження і випробування, пов’язані з розслідуванням авіаційної події, що проводяться науково-дослідними і конструкторськими установами, ремонтними підприємствами і підприємствами авіаційної промисловості, фінансуються за рахунок коштів цих установ і підприємств з подальшим відшкодуванням витрат експлуатантом авіаційної техніки.

Стаття 99. Запобігання авіаційним подіям

Центральний орган виконавчої влади з питань безпеки цивільної авіації на підставі висновків за результатами розслідування авіаційних подій, зобов’язаний сформулювати пропозиції та розробити відповідні рекомендації щодо усунення причин подій, виявлених у процесі розслідування і недопущення їх у подальшому, надіслати їх користувачам повітряного простору, експлуатантам авіаційної техніки та іншим юридичним особам для розроблення комплексу профілактичних заходів щодо запобігання авіаційним подіям.

Користувачі повітряного простору, експлуатанти авіаційної техніки та інші юридичні особи, яким надіслано рекомендації, зобов’язані розробити профілактичні заходи щодо запобігання авіаційним подіям, погодити їх з центральним органом виконавчої влади з питань безпеки цивільної авіації і здійснити у встановлений строк.

Авіаційний персонал, що надає добровільні сповіщення з питань безпеки польотів та причин авіаційних подій підлягає захисту згідно з законодавством.

Стаття 100. Облік авіаційних подій
Облік авіаційних подій, включаючи й ті, що сталися з іноземними повітряними суднами на території України і українськими повітряними суднами за межами України, веде центральний орган виконавчої влади з питань безпеки цивільної авіації.

Розділ XV. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ АВІАЦІЇ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПОВІТРЯНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ

Стаття 101. Поширення відповідальності

За протиправні дії всі юридичні і фізичні особи, діяльність яких пов’язана з використанням повітряного простору України, розробленням, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, провадженням господарської і комерційної діяльності, обслуговуванням повітряного руху, забезпеченням безпеки авіації, несуть відповідальність, передбачену законодавством.

Стаття 102. Відповідальність за невнесення плати за аеронавігаційне обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України

За невнесення в установленому порядку та розмірі плати за аеронавігаційне обслуговування повітряних суден експлуатант, а якщо його особа невідома, - власник повітряного судна несуть відповідальність, передбачену законодавством.

У разі несплати належної суми до боржника вживаються заходи щодо її примусового стягнення.

Стаття 103. Відповідальність за порушення вимог авіаційних правил, що регламентують порядок використання повітряного простору України

Особи, винні в порушенні вимог авіаційних правил, що регламентують порядок використання повітряного простору, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Законодавством може бути встановлено відповідальність також за інші види порушення порядку використання повітряного простору.

За всіма випадками порушення вимог авіаційних правил, що регламентують порядок використання повітряного простору проводиться розслідування.

Стаття 104. Відповідальність за створення радіозавад радіоелектронним засобам, що забезпечують польоти

Діяльність, пов’язана зі створенням радіозавад радіоелектронним засобам, що забезпечують польоти у повітряному просторі, тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством.

Стаття 105. Відповідальність пасажира, замовника і працівника авіації у разі виконання повітряного перевезення або авіаційної роботи

Пасажир, замовник або працівник авіації за порушення, невиконання або неналежне виконання правил, що регламентують повітряні перевезення і авіаційні роботи, а також порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

Стаття 106. Відповідальність перевізника за збереження багажу

Перевізник несе відповідальність:
за втрату, нестачу або пошкодження багажу з часу прийняття його для перевезення і до часу видачі одержувачу якщо не доведе, що ним було вжито всіх необхідних заходів для запобігання заподіянню шкоди або що таких заходів неможливо було вжити;
за збереження речей, що були з пасажиром, якщо буде доведено, що втрата або пошкодження цих речей сталися з вини перевізника.

Стаття 107. Відповідальність перевізника за збереження вантажу

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження вантажу з часу прийняття його для перевезення і до часу видачі одержувачу, якщо не доведе, що ним було вжито всіх необхідних заходів для запобігання заподіянню шкоди або що таких заходів неможливо було вжити.

До того часу, поки перевізник не доведе інше, вважається, що втрата, нестача чи пошкодження вантажу сталися з вини перевізника.

Стаття 108. Розмір відповідальності перевізника за втрату, нестачу або пошкодження вантажу і багажу, а також речей, що були з пасажиром

За втрату, нестачу, пошкодження вантажу, багажу або речей, що були у пасажира, перевізник несе відповідальність у такому розмірі:
за втрату, нестачу вантажу чи багажу, прийнятого дня перевезення з оголошеною цінністю, — у розмірі оголошеної цінності, а у разі, коли перевізник доведе, що оголошена цінність перевищує справжню вартість, — у розмірі фактичної вартості;
за втрату, пошкодження, нестачу вантажу чи багажу, прийнятого для перевезення без оголошеної цінності, а також речей, що були з пасажирами — у розмірі вартості, що не перевищує встановленої відповідним органом виконавчої влади за погодженням з Міністерством фінансів України з урахуванням меж, установлених міжнародними договорами про відповідальність при повітряних перевезеннях, учасником яких є Україна.

Стаття 109. Відповідальність перевізника за прострочення доставки пасажира, вантажу або багажу

Перевізник несе відповідальність за прострочення доставки пасажира, вантажу або багажу, якщо не доведе, що ним було вжито всіх необхідних заходів для запобігання простроченню або що таких заходів неможливо було вжити. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо прострочення сталося внаслідок несприятливих метеорологічних умов та форс-мажорних обставин.

Стаття 110. Відповідальність перевізника за втрату, пошкодження і прострочення доставки пошти

Перевізник несе матеріальну відповідальність за повну, часткову втрату, пошкодження чи порушення строку перевезення поштових відправлень з вини перевізника у розмірі, встановленому для підприємств зв’язку за міжнародну пошту — відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, за внутрішню — згідно із законодавством України.

Стаття 111. Відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам

За шкоду, заподіяну третім особам та їх майну під час виконання перевезень і авіаційних робіт, експлуатант авіаційної техніки несе відповідальність у порядку і на умовах, передбачених законодавством України.

Стаття 112. Відповідальність за захват чи викрадення повітряного судна або захват авіаційного об’єкта

Захват чи викрадення повітряного судна, як і захват авіаційного об’єкта, тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України.

Стаття 113. Відповідальність за блокування повітряного судна, авіаційного об’єкта, транспортних, інженерно-технічних чи інших комунікацій

Блокування повітряних суден, авіаційних об’єктів, транспортних, інженерно-технічних, інших комунікацій, яке перешкоджає нормальній і безпечній діяльності авіації, тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України.

Стаття 114. Відповідальність за неправдиве повідомлення про підготовку акту незаконного втручання у діяльність авіації

Неправдиве повідомлення про підготовку акту незаконного втручання у діяльність авіації на борту повітряного судна або авіаційному об’єкті, тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України.

Стаття 115. Відповідальність за невиконання вимог контролю на безпеку

Порушення, як і невиконання або неналежне виконання вимог правил і норм з реєстрації та огляду на безпеку пасажирів, щодо здачі, приймання, зберігання і перевезення на повітряному судні ручної поклажі, багажу, вантажу, пошти і бортового харчування тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України.

Стаття 116. Відповідальність за порушення правил, що регламентують діяльність авіації

Особи, винні у порушенні правил, що регламентують діяльність авіації, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Стаття 117. Відповідальність перевізника за перевезення пасажирів через державний кордон без належних документів для в’їзду в Україну

Повітряні перевізники за переміщення через державний кордон України іноземних пасажирів чи осіб без громадянства без документів для в’їзду в Україну або з документами, оформленими з порушенням вимог, установлених законодавством, несуть відповідальність передбачену законодавством України.

Стаття 118. Право оскарження рішення

Будь-яка юридична і фізична особа має право оскаржити рішення або дії будь-якої посадової чи іншої особи в порядку, передбаченому законодавством України.

Розділ XVI. АВІАЦІЙНЕ СТРАХУВАННЯ

Стаття 119. Обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації

В Україні здійснюється обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації.

Експлуатант цивільного повітряного судна комерційного використання зобов’язаний страхувати:
життя і здоров’я членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу;
свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.

Експлуатант або власник цивільного повітряного судна комерційного використання зобов’язаний страхувати повітряні судна.

Перевізник зобов’язаний страхувати відповідальність за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, вантажу, пошті.

Замовник авіаційних робіт (юридична або фізична особа, яка уклала відповідний договір з експлуатантом на виконання авіаційних робіт) зобов’язаний страхувати своїх працівників, осіб, пов’язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт.

Експлуатант легких, дуже легких, надлегких, аеростатичних та аматорських повітряних суден авіації загального призначення (некомерційне використання), зобов’язаний страхувати свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.

Обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації здійснюється страховиками-резидентами України, які отримали в установленому порядку ліцензію на обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації та які зареєстровані в урядовому органі державного управління в галузі авіаційного транспорту.

Порядок і правила проведення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 120. Страховий фонд безпеки авіації

Для підтримання належного рівня безпеки польотів, авіаційної безпеки і забезпечення пошукових та аварійно-рятувальних робіт створюється страховий фонд безпеки авіації у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Цей фонд утворюється за рахунок відрахувань страховиками сум коштів у розмірі 10 відсотків платежів за договорами обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації.

Стаття 121. Добровільне страхування

Пасажир чи інший користувач авіаційного транспорту може за бажанням здійснити добровільне страхування шляхом укладання договору.

Розділ XVII. АТРИБУТИКА

Стаття 122. Атрибутика

Будь-яке авіаційне підприємство, установа та організація, зареєстровані у встановленому порядку, повинні мати свою атрибутику.

Урядовий орган державного управління в галузі авіаційного транспорту повинен мати свою атрибутику з Державним Гербом України.

Розділ XVIII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Повітряний кодекс України набирає чинності з дня його опублікування.

2. До приведення у відповідність із цим Кодексом нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Вимоги цього Кодексу поширюються на будь-яке діюче призначення перевізника, що було отримано до набрання ним чинності.

3. З набранням чинності цим Кодексом втрачає чинність Повітряний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 25, ст. 274; 1998 р., № 2, ст. 5; 2000 р., № 11, ст. 89).Президент України В. Ющенко

м. Київ