Спеціальна оперативна група Повітряних Сил США, відома як "Команда Сірого Вовка", консультує Повітряні Сили України в оборонній авіаційній кампанії проти вторгнення Росії.
"Ми існуємо, тому що є купа мотивованих людей, які хочуть допомогти. У Повітряних силах немає жодної такої команди, яка б робила те саме", – розповів пілот-винищувач, який багато працював у команді "Сірий вовк".
"Команда Сірий Вовк" названа на честь полковника Олександра "Сірого вовка" Оксанченка, легендарного українського льотчика, загиблого в перші дні війни, і базується на авіабазі Рамштайн у Німеччині. Команда зосереджується на розумінні обмежених технологічних інструментів, доступних українцям, чиї Повітряні сили складаються в основному з техніки радянських часів. За врахуванням думки українських колег команда передає рекомендації до керівництва Міністерства оборони США щодо "недорогих, але таких, які змінюють правила гри" рішень проблем повітряного бою в України.
Про це розповів один із членів команди журналу Coffee or Die.
Ці рекомендації включають пропозиції щодо поставок обладнання, а також передачі тактики та технік льотчикам та допоміжному персоналу українських ПС, які можуть бути негайно використані в бою.
"Знаючи їхніх пілотів, знаючи їхні літаки, ми вирішуємо, що ми можемо встановити на борт і використати, щоб досягти ефекту на полі бою", – сказав пілот, який попросив не публікувати його ім’я через делікатну природу його праці.
Як обійти правила
"Команда Сірого Вовка" працює з центру повітряних операцій Повітряних Сил США в Європі в Рамштайні. Як правило, команда складається з п’яти-восьми членів, які належать до персоналу Повітряних Сил США, включаючи пілотів-винищувачів, керівників повітряних операцій, співробітників розвідки та інших спеціалістів.
"Ми можемо бачити багато розвідувальних даних, до досить секретного рівня, і можемо оцінити, що потрібно Повітряним Силам України для досягнення успіху з точки зору повітряного компонента", – сказав член команди. - "Можливо, я не зможу поділитися з українцями багато чим з цих подробиць, принаймні спочатку, тому що вони походять із секретних джерел, але все ж я отримую багато інформації від українців про їхні фактичні потреби та проблеми".
Служба в "Команді Сірого Вовка" є добровільною, і у члени зазвичай запрошують індивідуально. Іншої такої групи у Повітряних Силах США немає, і не існує шаблону для унікальної місії команди, яка почалася лише після повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого. Щоб досягти своїх цілей, "Команда Сірого Вовка" пропагує винахідливість і перспективне мислення серед своїх членів - у певному сенсі це схоже на креативну культуру стартапу з Силіконової долини.
"Це найдивніша робота, яку я мав у війську. Це свого роду "вибери свою пригоду", - сказав член команди, який керував винищувачами F-16 і F-15. - "Це також свого роду американські гірки емоцій, тому що, з одного боку, у вас є свобода робити все, що завгодно, а з іншого - у вас часом виникає відчуття "я щось упустив".
Рекомендації команди просуваються вгору по ланцюгу командування Пентагону і іноді досягають столів законодавців у Вашингтоні. Група вже отримала деякий невеликий результат, але "робота триває", сказав член команди.
Іноді українці просять зброю, яку або не можна використовувати на літаку радянських часів, або США не можуть надати. У таких випадках "Команда Сірого Вовка" вивчає, якого бойового ефекту домагаються українці у своєму запиті, а потім ефективно працює, щоб знайти рішення на основі наявних технологій.
"Деякі речі не можуть бути виконані", – розповів член команди. - "Я не можу поставити AIM-120 (удосконалену ракету класу "повітря-повітря", яку несуть американські винищувачі) на український літак. Але інші речі не такі складні і можуть забезпечити величезні можливості".
Обмеження
Один офіцер по зв’язкам українських Повітряних Сил перебуває у штабі USAFE на авіабазі Рамштайн, це пілот Су-24, який вільно володіє англійською мовою і брав участь у боях після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого. Роль цього офіцера полягає в тому, щоб подолати відмінності в інституційній культурі між Повітряними Силами США та України. Він також допомагає американцям зрозуміти технологічні обмеження українців.
"Ми повинні бути дуже обережними, розповідаючи (українцям), як робити речі", - сказав учасник "Команди Сірий Вовк". - "Тому що я не знаю, як працюють усі їхні системи та як працюють їхні військові, і я не хочу говорити їм не те. Тож наявність цього джентльмена, який нещодавно був пілотом, має бойовий досвід, а також знає, як працюють українські військові, для нас у USAFE це дуже важливо. Важливо мати когось, хто може перекладати не лише мову, а й перекладати те, як по-іншому працюють військові".
Хоча українські військові відійшли від суворої культури радянського ланцюга командування "зверху вниз", українські льотчики не користуються такою ж автономією у прийнятті рішень, як американські. Однією з причин цієї відмінності є те, що авіоніка, яка використовувалася в українських літаках радянських часів, сповільнила перехід до більш децентралізованих операцій.
"Українці приділяють більше уваги наземному контролю та управлінню для керування своїми пілотами", - розповів Дрю Армі, пілот F-15 Національної гвардії Каліфорнії, який працював із Повітряними Силами України з 2015 року. - "Я б назвав їхню доктрину десь проміжною між російською та американською доктриною. Їхня авіоніка налаштована не так, як наша, яка забезпечує якомога більшу автономну роботу окремого пілота".
Завдяки вдосконаленій авіоніці в американських військових літаках, яка надає велику кількість інформації всередині кабіни, американські бойові льотчики зазвичай є органом остаточного прийняття рішень, коли справа доходить до використання їхньої зброї. Порівняно зі своїми американськими колегами, українські бойові льотчики мають доступ до меншої кількості інформації, що робить їх більш залежними від наземного командного персоналу.
"Західні кабіни та дисплеї побудовані саме на ідеї, що пілот буде центральним органом прийняття рішень у своєму літаку", – сказав Армі, додавши: "І наше керівництво повітряним боєм, наші AWACS, передають мені інформацію, щоб я міг прийняти рішення. Переважно вони не вказують мені, що робити. […] Зрештою, я буду тим органом, який приймає рішення. Але я також маю більше можливостей у своїй кабіні, щоб мати можливість прийняти це рішення. В кабінах українців важко, їх авіоніка обмежує, тому є фізична причина, чому вони роблять речі трохи інакше, ніж ми".
Відносини
Кілька співробітників Повітряних Сил США просували концепцію "Команди Сірого Вовка" в останні дні перед повномасштабним вторгненням Росії 24 лютого. У центрі створення команди був полковник Роберт Свертфагер, командир 144-ї оперативної групи 144-го винищувального крила Національної гвардії Каліфорнії.
Свертфагер дружив з українським "Сірим Вовком" Оксанченко. 53-річний льотчик Су-27 був збитий Російсниким ППО 25 лютого. Один із найшанованіших військових льотчиків України Оксанченко повернувся з запасу, щоб виконувати бойові завдання.
"Він був величезною особистістю і його дуже шанували", - сказав Армі.
144-е винищувальне крило Національної гвардії Каліфорнії працює з українськими Повітряними Силами з 1993 року, і за цей час зав’язалося багато тісних дружніх стосунків. Армі сказав, що в його телефоні збережено близько 10 номерів українських пілотів, один з яких - пілот Су-24 - був був у гостях у домі Армі.
Незабаром після початку вторгнення 24 лютого Армі почав шукати способи допомогти.
"Мені здається, що я втрачав розсуд, не маючи можливостей більше допомогти", - розповів Армі. - "Сидіти осторонь і нічого не робити було спустошуючим, маючи друзів в Україні, і працювавши з їхніми військовими роками".
Разом зі своєю дружиною Анастасією, яка є українкою, Армі створив сайт зі збору коштів під назвою "Wingmen for Ukraine", який закуповує спорядження для українських військових, зокрема спеціальне обладнання для українських пілотів, наприклад, радіоприймачі для виживання. Пара співпрацювала з Джонатаном Бердом, який є колишнім пілотом F-15 з позивним "Джерсі", і істориком і письменником Адамом Макосом.
"Речі, які здаються нам дуже дрібними, як-от відправити хлопцеві пару бойових черевиків, можуть мати дуже великий ефект", - сказав Армі. - "Ми не можемо воювати у війні, але принаймні можемо допомогти різними способами. Українці надзвичайно гідні допомоги".
Ці давні особисті стосунки спонукали пілотів-винищувачів Національної гвардії Каліфорнії негайно взяти на себе провідну роль у підтримці Повітряних Сил України після вторгнення 24 лютого. Зокрема, успіх "Команди Сірого Вовка" на сьогоднішній день залежить від багаторічного партнерства між Повітряними Силами України та Національною гвардією Каліфорнії.
Зі свого боку, українські ВПС продемонстрували як готовність, так і здатність швидко впроваджувати нові технології та тактику у бойові дії.
Іноді, коли американські льотчики-винищувачі пропонують українцям змінити свою тактику чи техніку, це не зразу сприймається - висококваліфіковані льотчики пишаються тим, як вони роблять речі самі. Але роки спільної роботи, спільних тренувань та спільного проведення часу надихають українців прийняти рекомендації американців близько до серця, а потім застосувати їх у бою, коли це можливо.
"Ми постійно недооцінювали українські Збройні Сили загалом, але особливо їх Повітряні Сили та їхню здатність адаптуватися до нової тактики та нової зброї", - сказав Армі.
"Українці продовжують адаптуватися", - сказав він. - "Вони продовжують дивувати мене своєю здатністю адаптуватися до нової тактики, продовжувати використовувати слабкі сторони Росії і продовжувати вносити зміни. Яку б інформацію ми їм не надавали, і вона, чесно кажучи, була досить обмеженою, ми щоразу бачимо позитивний ефект".
Говорячи конкретно про українських пілотів Су-24, які літають надзвичайно низько, щоб уникнути російської протиповітряної оборони, Армі сказав: "Їхня здатність потрапити туди й виконати завдання неймовірна".
Важко вбити
Однією з найважливіших речей, які українські ПС зробили в перші дні повномасштабної війни, було постійне переміщення своїх літаків і зенітних систем, роблячи їх більш важкими цілями для російських авіаударів і ракет. Завдяки цій мобільності українські Повітряні Сили залишаються в змозі боротися у більшої частині свого повітряного простору і навіть зберігають перевагу в повітрі на великій ділянці свого неба.
Виняток становив місто Маріуполь, де Росія змогла досягти переваги в повітрі. Результат цієї битви є яскравим уроком важливості повітряної війни для наземних операцій.
"В Маріуполі було невибіркове бомбардування росіянами цілодобово. Вони могли використовувати бомбардування некерованими боєприпасами і впливати на поле бою, тому що Україна не могла боротися у повітряному просторі", – сказав Армі.
"Зрештою, умови для захисників у Маріуполі були абсолютно жахливі, і я б пояснив це тим, що Росія мала повну перевагу в повітрі", – додав він. - "Це не єдина причина, але це вагома причина, чому умови там стали такими жахливими".
За словами співробітників Повітряних Сил США, росіянам вдалося відносно успішно захистити свої наземні сили за допомогою тактичних ракет "земля-повітря", які забезпечують протиповітряну оборону малої дальності на менших висотах. На додаток до більш далекосяжних висотних систем протиповітряної оборони, які використовуються росіянами, це означає, що українські військові літаки в основному не можуть діяти на будь-якій висоті поблизу російських наземних підрозділів.
Проте загроза від протиповітряної оборони діє в обох напрямках, і загальній наступальній повітряній війні Росії проти України перешкоджає відсутність скритних винищувачів п’ятого покоління.
Окрім повідомлення про використання кількох винищувачів п’ятого покоління Су-57, російська повітряна кампанія проти України спиралася на такі літаки, як винищувачі Су-34 та Су-35, які авіаційні експерти вважають літаками так званого покоління 4,5. Росія також літає на винищувачах четвертого покоління, а також на більш старих бойових літаках, таких як Су-25. У будь-якому випадку, ці бойові літаки не є "невідимками" та виявилися вразливими для протиповітряної оборони України.
"Якщо ми подивимося на загрози, які бачимо в Україні, Повітряні Сили США використали б там багато винищувачів п’ятого покоління", – сказав Армі. - "Протиповітряна оборона четвертого покоління, яку Україна використовує, - важка проблема для винищувача четвертого покоління".
Навіть сучасні американські винищувачі, сказав Армі, часто мають проблеми з протиповітряною обороною, схожою на російську, на навчаннях на базі Повітряних Сил Нелліс в Неваді. - "Це те, що ми робимо під час навчань Red Flag, але я можу вам сказати, що ми зазнаємо втрат, значних втрат при знищенні цих систем під час навчання - цієї інтегрованої протиповітряної оборони. Це важко зробити".
"Росія так не тренується", – додав Армі. - "Росія постійно недооцінює важливість навчання. Тож протиповітряна оборона України є дуже складною проблемою для того, хто ніколи не тренувався проти систем такого рівня.
Глухий кут
Протиповітряна оборона обмежила дії військових літаків обох сторін. Фактично, жодна з авіаційних сил не змогла безпечно діяти в зоні дії ракет "земля-повітря" свого супротивника, що завело повітряну війну в глухий кут. Для того, щоб підтримувати статус-кво, Україні потрібні інструменти та підготовка для підтримки своєї оборонної повітряної кампанії протягом тривалого періоду.
"Якщо Україна втратить здатність боротися за свій повітряний простір, наземна кампанія буде дуже поганою", – сказав Армі. - "Фактично в повітрі зараз ситуація зайшла у глухий кут, коли українці не йдуть літаками через російські лінії оборони, а росіяни насправді не підуть літаками на територію, контрольовану Україною. Якщо ця ситуація буде програна, війна не піде добре. Ми не можемо просто нехтувати цим аспектом війни, а я стверджую, що так було".
Лінія фронту сухопутної війни значною мірою застопорилась. І навіть за цієї умови, відсутність в українських Повітряних Сил надійного дальнього озброєння не дозволило їм наносити дальні удари по відносно статичних позиціях Росії на сході та півдні України.
Зброя дальньої дії вражає цілі на великій відстані, що означає, що військовим літакам не потрібно безпосередньо літати над ціллю, і тому вони можуть залишатися поза зоною дії протиповітряної оборони супротивника. В Україні є деяка така зброя вітчизняного виробництва, але "вона працює не дуже добре", – сказав Армі.
"У них, на жаль, відсоток таких робочих боєприпасів низький", - сказав він. - "Це стимулює їхній запит на західні боєприпаси, щоб побачити, чи маємо ми можливість інтегрувати щось простіше, але таке, що створює таку можливість нанесення дальніх ударів з їхніх літаків".
Співробітники Повітряних Сил США, які спілкувалися з виданням Coffee or Die, сказали, що тісна співпраця між американськими та українськими льотчиками-винищувачами через "Команду Сірий вовк" дала американській стороні деякі важливі уроки сучасної повітряної війни. Тим не менш, замість того, щоб кинути виклик будь-яким раніше існуючим ідеям, слабкі повітряні бойові дії росіян на сьогоднішній день значною мірою підтвердили переваги існуючої американської доктрини і тактики авіації.
Коли його запитали, чи відносно погані результати російських ВПС проти України спонукали його переоцінити власне мислення щодо повітряного бою, Армі відповів: "Я не збираюся змінювати свою тактику, щоб йти за найменшим загальним знаменником".
Автор: Nolan Peterson