Понад 300 пілотів-добровольців долучилися до проєкту Ukraine Air Rescue.
До польсько-українського кордону вони доставляють медикаменти та гумдопомогу, а до ФРН везуть українських біженців.
Докладніше - в репортажі DW .
Джон Боун міг би спокійно й далі втішатися перевагами заслуженого відпочинку в своєму невеличкому будиночку в містечку Апалачікола з населенням близько двох тисяч осіб у штаті Флорида, США. І це було б цілком зрозуміло. Міг би милуватися призахідним сонцем на одному із найгарніших пляжів на узбережжі Мексиканської затоки, а ще час від часу давати кілька уроків з пілотування, і взагалі спокійно й розмірено доживати віку. Але Джон Боун - не простий 71-річний пересічний американський пенсіонер. Цей американець вже двічі облетів довкола світу на своєму улюбленому легкомоторному літаку моделі Cirrus SR22.
Тому він зробив те, що, мабуть, мав би зробити, коли почув, що в далекій Німеччині заснували проєкт швидкого надання Україні гуманітарної допомоги повітрям під назвою Air Rescue Ukraine. Зрештою, хто, як не він, міг би краще впоратися з доставкою з Німеччини таких потрібних гуманітарних вантажів у вітер і негоду в польське місто Мелець, розташоване за 60 кілометрів від кордону з Україною? "Отже, я сів у свій літак, спочатку долетів до Канади, потім до Гренландії, звідти до Ісландії, а тоді до Шотландії. Через п'ять днів я вже був у Німеччині й записався волонтером на два місяці - на липень і серпень", - розповідає американець.
Про свій переліт до Німеччини Боун - жилястий бородатий чоловік - розповідає, як про дитячу витівку, мабуть, тому що більшу частину свого життя він провів у небі. У кабіну літака він сів ще підлітком, пропрацював 36 років пілотом в американській авіакомпанії Delta Airlines. Допрацювався до того, що міг аж до кінця своєї кар'єри літати ледь не з заплющеними очима звичним для нього маршрутом Атланта-Франкфурт. Хвіст його літачка прикрашають прапори 35 держав, куди Боун встиг злітати.
"На мою думку, важливо зробити все можливе, байдуже якими б не були наші можливості й сили, щоб допомогти Україні. У моєму випадку таким ресурсом виявився літак, тож я на ньому й прилетів", - каже Боун.
Дружба з біженцями
На своєму легкомоторному літаку Cirrus SR22 Боун вже перевіз до Польщі сотні рюкзаків і пакунків з препаратами й засобами надання першої медичної допомоги, а на зворотних рейсах доставляв українських біженців до Німеччини. Згодом він потоваришував із кожним із них у Facebook - і тепер у нього майже стільки ж українських друзів, скільки з його рідної країни, жартуючи визнає немолодий доброволець.
"Всі, кого ми перевезли до Німеччини, безмежно вдячні. Сьогодні я полечу назад з українським героєм війни, якому терміново потрібне лікування в шпиталі. Це почуття, яке не можна передати, коли ти відчуваєш, що можеш щось змінити. І ми безперечно докладаємо до цього руку", - пояснює літній доброволець.
Як зухвала ідея стала проєктом Ukraine Air Rescue
Тим, що Джон Боун отримав можливість щось змінити, він має завдячувати Каю Вольфу (Kay Wolf). Адже якби невдовзі після початку війни в Україні цьому 52-річному фахівцю з інформаційних технологій не спала на думку досить зухвала ідея, яку він виношував разом зі своїм приятелем Штефаном Залінґом (Stefan Sahling), то американський пілот-пенсіонер, мабуть, і по сьогодні давав би уроки з пілотування в Апалачіколі.
"Ми міркували про те, що в нас виходить найкраще? - каже Залінґ. - По-перше, це організовувати процеси, тому що у нас є 30-річний професійний досвід у виробництві. По-друге, ІТ для організації. І по-третє, пілотування. Штефан - пілот, а я літаю з ним вже 15 років. Ми подумали, що якщо п'ять-десять відчайдухів з наших друзів і знайомих приєднаються до нас, то це вже зможе щось змінити", - пояснює Залінґ.
Пілоти з усього світу
Але тепер це вже не жменька відчайдухів, а 313 зареєстрованих пілотів, які частково літають в Україну власним коштом. Серед учасників - колишні капітани екіпажів літаків, бортінженери та професійні військові. І, звісно, такі непересічні фахівці, як Боун. Крім того, до гурту добровольців приєдналися пілоти з Кенії, Еквадору та Канади. Досі в активі ініціативи Ukraine Air Rescue 69 польотів до польського міста Мелець. Польоти з Німеччини проводять з невеликих летовищ поблизу Бонна, Аугсбурга чи Майнца. За цей час легкомоторними літаками було доставлено понад 17 тонн конче потрібних вантажів, - переважно онкологічні препарати, аптечки першої допомоги та обладнання для очищення крові. Усі ці негайно потрібні речі поспіхом доставляють в Україну, передусім зі складів благодійної організації Blau-Gelbes Kreuz ("Синьо-жовтий хрест". - Ред.), розташованої у Кельні.
"Днями нам зателефонували зранку й повідомили, що на кордоні України з Молдовою потрібні вкрай специфічні та рідкісні ліки, тому що у пораненого українця розвинулася стійкість до антибіотиків. Тож ми організували переліт з Дубліна, і того ж вечора пацієнт отримав свою першу дозу ліків", - згадує Вольф.
Допомога постраждалим у Бучі
Ініціатива Ukraine Air Rescue також надала допомогу постраждалим у Бучі, сумнозвісному місті в Київській області, що пережило скоєні російськими військовими звірства, які шокували ввесь світ. Спільно з кримінальною поліцією Кельна та організацією Blau-Gelbes Kreuz до летовища поблизу Майнца було доставлено десятки так званих "rape kits" - наборів, які можуть допомогти встановити факт насильства. Були у вантажі й спеціальні протизаплідні пігулки, які можуть завадити вагітності вже після статевого акту, та 200 кілограмів транспортних мішків для трупів.
Крім того, за цей час організація перевезла до Німеччини 57 осіб, які потребують допомоги. Ukraine Air Rescue спеціалізується насамперед на перевезенні поранених, яких потрібно терміново прооперувати, прикутих до візків інвалідів та дітей без супроводу дорослих. Але організація рейсів в Україну можлива лише завдяки тому, що засновник ініціативи Вольф та його команда постійно контролюють процес від початку й до кінця, виступаючи у ролі своєрідної авіадиспетчерської служби.
Коли? Яка погода? Які пілоти готові?
Вечір понеділка, остання коротка нарада перед двома запланованими польотами. Наступного дня, за прогнозом погоди, над Польщею проходитиме негода. Хоч досвідчені пілоти можуть облетіти райони, де вирує негода, але для цього потрібен додатковий час, а летовище у Німеччині не може день і ніч приймати літаки. Тоді що? Скасувати рейс для надання термінової допомоги? Але в такому разі потрібно швидко забронювати готель для біженців, які з нетерпінням чекають вильоту. Увесь цей клопіт став рутиною для Кая Вольфа, який з неабияким терпінням переглядає на своєму ноутбуці всі можливі варіанти, одночасно розмовляючи телефоном з пілотами.
На запитання, на що він витрачає більше часу - на власну IT-компанію чи на ініціативу Ukraine Air Rescue, Вольф відповідає: "П'ятдесят на п'ятдесят". І найближчим часом навряд чи щось зміниться в цьому плані, прогнозує підприємець і активіст. Кай Вольф, який раніше не раз бував в Україні й має там багато друзів, каже: "Коли ми закінчимо? Коли скінчаться пожертви. Або ми впадемо від перевтоми. Або, - що найкраще, - коли скінчиться війна".
