"Із шести років мріяв стати військовим". Пам’яті пілота винищувача з Прикарпаття Олександра Кукурби
З шести років мріяв стати військовим, у 27 пілот Олександр Кукурба наводив жах на російських окупантів.
Один з найефективніших пілотів винищувачів повномасштабної війни народився у селі Верхній Вербіж на Івано-Франківщині. Двічі його мрія стати військовим льотчиком була під загрозою.
Тож як Олександр попри труднощі відстоював право стати авіатором, яким був та запам'ятався, Суспільному розповіла матір загиблого захисника та його вчителі.
До родинного дому Олександра Кукурби у Верхньому Вербіжі на Коломийщині веде звивиста дорога. Зараз цю вулицю перейменували на честь загиблого пілота.
На обійсті журналістів Суспільного першими зустрічають улюбленець захисника — кіт Валерій та собака Джоні.
Тварин син дуже любив, каже матір Тетяна Кукурба. А на плечі мав родимку, схожу на собаку.
"Я вагітною злякалася вівчарки, вона стрибнула на мене. От і в Олександра був знак на плечі, — розповідає Тетяна Кукурба. — А народила його 18 вересня — на свій день народження."
"Сказав, якщо не військовим, то ніким"
Стати військовим Олександр мріяв із шести років. Любив з дідусем дивитися бойовики, пригадує матір.
У школі вигравав олімпіади з хімії, біології. Юнака запримітили та запросили на навчання в Івано-Франківський ліцей-інтернат для дітей із сільської місцевості. Проте там хлопець довго не провчився — повернувся у Нижньовербізьку школу, а згодом вступив у Київський військовий ліцей імені Івана Богуна.
"Позичаємо 3 тис. грн, їдемо вступати у Київ. Не пройшов — зрізала психолог. Сказала, що IQ високий, але повільно думає. Подали на апеляцію", — каже Тетяна Кукурба.
"Зошити — в сумку і ми їдемо у Київ"
Тоді матір із сином повернулися додому та подали документи у ліцей № 14. Проте на урочистій лінійці в Коломиї Тетяні зателефонували з Київського ліцею й повідомили, що Олександр вступив.
"На лінійці телефон дзвонить, питають: "Де ви перебуваєте?" Я кажу, що на лінійці в Коломиї. Він питає: "А чому не у нас — в ліцеї Івана Богуна? Я відповідаю, що нам ніхто не повідомив. Він здивувався, що лист не прийшов, і каже, щоб приїжджали. Вимкнула телефон і кажу: Сашко, готовність № 1: зошити — в сумку і ми їдемо в Київ. Ти вступив", — пригадує Тетяна Кукурба.
"Мамо, яке там гарне небо за хмарами"
Після Київського військового ліцею Олександр Кукурба вступив у Харківський національний університет Повітряних Сил. При здачі документів, розповідає матір, Сашкові сказали, що він не витримає у барокамері, тож хай не вступає. Але хлопець не планував здаватися.
"Каже: "Мамо, так у барокамері важко було. Я лише боявся, що зараз натисну на кнопку. Вже просто закусив зуби й сказав собі, що я мушу це витримати, — зізнається Тетяна. — Це — такий характер, якщо він собі поставив за мету, то значить він буде до неї йти. У нього не було відмовок. А як перші польоти на висоті були, то він сказав: "Мамо, ти навіть не можеш уявити, яке там гарне небо за хмарами".
"Він вмів тримати таємницю"
Коли Олександр повертався у рідне село, часто відвідував Нижньовербізьку школу, в якій навчався. Там спілкувався з вчителями.
"Олександр був у школі скромним, обдарованим хлопцем. У нього немає такої посмішки відкритої, вуста в нього зімкнуті. Але така якась в нього є на всіх фотографіях внутрішня посмішка, таке внутрішнє світло, — розповідає класна керівниця Галина Угринчук. — Він ніколи не говорив так швидко. Здавалося, кожне слово обдумує, щоб сказати".
Олександр вмів тримати таємницю, мав стержень, щоб втілити свою дитячу мрію, каже директорка Нижньовербізького ліцею Лариса Стефурак.
"Я — готовий, я знав, на що я йду"
Коли 14 квітня 2022 року Президент України нагородив Олександра Кукурбу званням Героя України, Галина Угринчук пригадала розмову з колишнім учнем.
"Ми з ним випадково зустрілися рік тому і десь 15 хвилин розмовляли. Кажу йому: "Це — дуже добре, що ти займаєшся улюбленою справою, але все ж таки — це дуже небезпечна професія". Знаєте, він так призупинився, дивиться в очі й каже: "А я – готовий, я знав". Я спочатку подумала, що це говорить юнацький запал. А коли дізналася, що наш Сашко — Герой України, мені якось соромно перед ним стало, бо я тоді чула не дитину, вже не юнака, а почула відповідь дорослого чоловіка", — розповідає Галина Угринчук.
"Фактично жив у літаку"
Олександр Кукурба "жив" у літаку, рвався у бій, каже його матір Тетяна. Він був одним з найефективніших військових льотчиків повномасштабної війни. Знищив понад 20 танків, пів сотні бронетехніки та більш як 300 ворогів.
"На початку повномасштабного вторгнення передзвонив, сказав: "Летимо на Херсон". Ще отоді вмикали телевізор, бачили оті колони, як йшли, і бачили оті колони спалені. То сестра сказала: "Не знати, чи це не нашого Сані робота. Це, каже, він так "жарити" міг", — каже Тетяна Кукурба.
За оборону України Зеленський нагородив льотчика за життя званням Герой України та вручив орден "Золота зірка". Проте з того часу, зізнається матір, було відчуття тривоги за сина.
"Дзвонить кума, плаче: "Я горджуся своїм похресником. Це лише він міг такого досягти". Я кажу: "Кумо, що сталося?" А вона каже: "Ти що, не знаєш? Так Героя дали". А я вже починаю плакати. Вона каже: "Живий, живий". І я подзвонила синові, привітала", — розповідає Тетяна Кукурба.
Олександр також є лицарем ордена Богдана Хмельницького II, III ступенів та I (посмертно).
Сотий політ і розбитий годинник
26 липня Олександр Кукурба востаннє здійнявся у небо. Він загинув у Дніпропетровській області під час сотого бойового вильоту, а на його годиннику назавжди застиг час смерті — 7:25.
"Вже коли до мене десь приблизно о 12:00 подзвонив командир частини, лише представився, хто він є, я вже зрозуміла — щось сталося. Він так довго підбирав слова. Каже: "Наш Саня загинув". Була спроба катапультуватися, парашут не відкрився — занизька висота", — пригадує матір полеглого пілота.
У Дніпропетровській області, на місці загибелі льотчика, люди, військові приносять квіти, а згодом там планують встановити пам’ятник.
Школа імені Героя України Олександра Кукурби
У рідному селі Олександр — легенда. У день його народження, 18 вересня, діти з місцевої школи приходили до нього на могилу, щоб вшанувати пам’ять. На його честь, каже директорка Нижньовербізького ліцею Лариса Стефурак, планують перейменувати школу, в якій навчався Герой України.
І вже тепер, коли немає Сашка, є тільки мама, брат, ми будемо присвоювати нашому ліцею ім'я Героя України Олександра Кукурби. Він — не лише герой нашого Покуття, але й Герой України", — вважає Лариса Стефурак.
