За дев’ять місяців, що минули після початку повномасштабного вторгнення Росії, характер повітряної війни над Україною суттєво змінився, включаючи появу нової зброї та тактики з російської сторони, та широкомасштабну кампанію атак на українські інфраструктурні цілі.
Про боротьбу з поставленими Іраном дронами Shahed пілот МіГ-29 з позивним Джус розповів виданню The War Zone.
Джус повідомив, що наразі йому призначені завдання протиповітряної оборони на МіГ-29, включаючи цілодобові вильоти швидкого реагування (QRA) для відповіді на російську діяльність у секторі.
Окрім певних технічних проблем, які перешкоджали успішним бойовим діям, мінливий характер повітряної загрози ще більше ускладнив роботу українських пілотів-винищувачів. Протистояти беспилотникам Shahed далеко не просто, особливо на таких винищувачах часів Холодної війни, як МіГ-29.
"Я раніше згадував про крилаті ракети, а ситуація з дронами ще гірша, особливо вночі", - розповів Джус. - "Дуже складно шукати, відслідковувати та атакувати такі типи загроз".
У жовтні спостерігався помітний сплеск атак "Шахедів" на Україну, при цьому Джус припустив, що темп вильотів ППО ПС України можна порівняти з нальотами високої інтенсивності в березні.
"У мене було багато бойових вильотів проти [Шахедів], особливо в жовтні, - пояснив Джус. - "І було кілька дуже хороших перехоплень, з хорошою повітряною картиною, і навіть кілька випадків, коли я був готовий стріляти. Але, на жаль, вони були прямо над містами та селищами, і я не міг виконувати свою роботу, бо це могло принести більше шкоди, ніж користі. Ось чому я скасувував ці атаки". Натомість Джус дозволив безпілотникам летіти в райони, прикриті наземною протиповітряною обороною, де Шахеди були збиті. - "На жаль, це досить поширена ситуація, і це великий виклик для пілота винищувача".
Окрім проблеми, пов’язаної з тим, що ці дрони часто зустрічаються над населеними пунктами, навіть отримати вогневе рішення по "Шахеду" складно, оскільки повільно літаючий "Шахед" важко спостерігати на екрані радара.
Пілотом, якому пощастило більше проти загрози "Шахедів", є Вадим Ворошилов, позивний "Карая", який 12 жовтня збив п’ять "безпілотників-камікадзе", перш ніж був змушений катапультуватися.
Джус розповів, що Карая збив перші три дрони вдень, що само по собі було великою удачею, оскільки їх зазвичай запускали вночі. - "Йому пощастило знайти їх візуально, - продовжує Джус, - тому він був на 100 відсотків упевнений, що це "Шахеди". Він негайно вступив у бій і збив їх".
Коли Карая зіткнувся з наступними двома Шахедами, було темно, але він був над територією, де перехоплення вважалося безпечним. Знайти ці безпілотники вночі - непросте завдання, і воно ускладнюється умовами затемнення.
"Наші міста вночі майже повністю темні. Ви повинні використовувати GPS-навігацію, щоб зрозуміти, чи є у вас населені пункти навколо, просто щоб зрозуміти, де ви знаходитесь, особливо в погану погоду, як зараз. Є лише умови польоту за приладами, і ви нічого не можете побачити під собою", - розповів Джус.
Коли Карая збив ці два безпілотники, йому довелося підійти дуже близько.
"На жаль, наші ракети не здатні вразити ці типи цілей на великих відстанях", - каже Джус. - "Це лише кілька кілометрів, залежно від висоти та швидкості. У цьому конкретному випадку, на жаль, вибух стався надто близько до його реактивного літака, і уламки ракети та частини "Шахеду" потрапили в передню частину його літака, пошкодивши обтічник та фонар. У той же час пошкодження горизонтальних стабілізаторів призвело до того, що літак Карая став некерованим по тангажу, що в поєднанні з пожежею в кабіні змусило його покинути МіГ".
Що стосується варіантів озброєння МіГ-29 проти Шахеда, то вони також досить обмежені. Ракета повітря-повітря з тепловим наведенням Р-73 не працює в хмарах, тоді як Р-27Р з радіолокаційним наведенням теоретично пропонує більшу дальність, але теж потребує наближення до безпілотних літальних апаратів. 30-міліметрова гармата також є варіантом, але тільки в денну та ясну погоду.
"Шахеди" також є головним болем для наземної протиповітряної оборони України, оскільки немає реальної можливості досягти стійкого та ефективного радіолокаційного покриття, оптимізованого для цих загроз, які важко виявити та ще важче збити.
Попри всі успіхи нових наземних систем протиповітряної оборони та українських винищувачів, підтримка Іраном Москви означає постачання (або навіть місцеве виробництво) більшої кількості "Шахедів" та інших безпілотників-самогубців. У той же час Росія все ще виробляє власні ракети, хоча й в обмеженій кількості, і зростають побоювання, що балістичні ракети іранського виробництва також незабаром можуть опинитися в руках Росії. Іншими словами, небо над Україною найближчим часом може стати ще більш небезпечним.
