"У нас не було жодного вцілілого цеху, але ми працюємо і віримо в перемогу України", - Віктор Дорош
Віктор Дорош працює в цеху збирання центральної частини фюзеляжу з невеликою перервою майже 40 років. Прийшов на ХАЗ ще юнаком, закінчив училище зі спеціальністю складальник -клепальник, але довелося перерватися на службу в армії, яка обернулася для нього афганською війною. На авіазавод повернувся вже з інвалідністю.
Під час російського нашестя Віктор з сім’єю не залишив Харків, хоч його район на окраїні міста зазнав обстрілів і в будинку повилітали вікна. Його син захищає Україну, а сам він уже майже рік поспіль відновлює діяльність авіапідприємства.
«На завод я вийшов через тиждень після повномасштабного вторгнення. Довелося прибирати гори скла, ремонтувати двері та багато іншого, що зазнало руйнувань. Про основну роботу тоді й мови не могло йти - мій цех було пошкоджено. Усі цехи були понівечені, жодного вцілілого», - каже Віктор.
На запитання, чи не страшно було добиратися і працювати фактично під обстрілами він просто розсміявся. Зізнається, що після Афганістану йому вже нічого не страшно. У той же час, безпекою не нехтує. За його словами, під час повітряної тривоги вони йдуть до бомбосховищ, які є у кожному цеху ще з давніх часів.
"Важкі були ці місяці. Але це моє рідне місто, тут я народився, виріс, тут завод, на якому все життя працюю. Ходжу на роботу, якщо можу. В цьому героїзму ніякого, якщо людина хоче працювати і любить свою роботу"», - вважає Віктор Дорош.
"Ми переможемо однозначно, - впевнений ХАЗівець.- Все йде до цього. Перемога незабаром. І син мій також так вважає".
