"Мрію, щоб над Харковом літало повітряне таксі на наших літаках",- ХАЗівець Сергій Іванов
Рік тому, коли доля Харкова вирішувалася в боях на окружній, а саме місто піддавалося масованим обстрілам, начальник одного із управлінь ХДАВП Сергій Іванов із сім’єю перебував у будинку на Олексіївці. Згадує, що навкруги вибухало і гриміло, в його житловий квартал «прилітало», глибокі вирви залишалися у сусідніх дворах. Вони щільно закрили вікна і ховалися за найтовстішими стінами, але вже через кілька днів після повномасштабного вторгнення росіян Сергій Михайлович із сином пішки вирушили на Харківський авіазавод.
«Я обходив основні ХАЗівські території, в моїй пам’яті спливали знімки Другої світової війни. Тоді завод вцілів. А нинішня війна не залишила на ньому живого місця – все завалено, побито, жодного вцілілого вікна, обвалені дахи, лише частина від старовинного червоного будиночка... Це був жах, повний шок для нас. Це досі не вкладається в моїй голові. Колись я об’їздив весь Радянський Союз, мав там багато друзів. Але після 24 лютого 2022 року я припинив спілкування зі всіма, хто на стороні агресора,» - каже Сергій Іванов, начальник управління з технічного обслуговування та льотно-випробувальної роботи ХДАВП.
Він згадує, як три дні вони рятували експонати заводського музею, також понівеченого і розбитого. На голову падав сніг, час від часу лунала повітряна тривога, десь вибухало, але як тільки переставали бомбити, вони намагалися якнайшвидше зібрати моделі, макети, зразки, книги, картини, ховати спочатку за колонами, щоб не розліталося по околицям. Зараз головне майно авіамузею законсервовано у безпечному місці.
«Загалом чимало за минулий рік зроблено. Ми з групою працівників зберегли всю документацію - конструкторську, технічну, креслення, особові справи і книги працівників заводу, обчислювальну техніку. Бо найперше, що було знищено – це адміністративні будівлі та відділ кадрів. Але зараз у нас все це зберігається в надійному місці, - розповідає Сергій Михайлович. – Ми як ті мурахи. Скільки нас не нищать, а ми знову і знову намагаємся все відновити. Ми не перестанемо це робити, щоб не сталося. Я все життя в авіації і не бачу для себе іншого».
Сергій Іванов вперше почув про Харківський авіазавод ще в дитинстві і зарікся, що буде на ньому працювати. Одразу після армії, в серпні 1977 року, влаштувався сюди фрезерувальником. Працював у цеху №32 механо-складальних систем керування літаком другої групи, а після роботи вивчав літакобудування на вечірньому відділенні Харківського авіаційного інституту (ХАІ). Згодом працював інженером-програмістом, заступником начальника з підготовки виробництва, начальником відділу, де писали нормативну документацію заводу, керував цехами і департаментами, був заступником гендиректора, а з 2021 року очолює управління з технічного обслуговування та льотно-випробувальної роботи Харківського авіапідприємства (ХДАВП).
«В умовах війни він не залишився осторонь, прийшов одним з перших і запропонував допомогу. Брався за просту роботу, не за фахом і посадою, загортав, замітав, тягав, забивав вікна. Міг цього не робити, але хотів усе врятувати – документи, комп’ютери та багато іншого. Завдяки цьому вся документація вціліла, особові справи, щоб ми могли платити працівникам. Не розчарував, викладається максимально, я вірю, що він справиться зі всім, за що береться, навіть новим для нього», - говорить генеральний директор ХДАВП Олександр Кривоконь.
У відділі кадрів також відзначають його професіоналізм і людяність: «Дуже відповідальний, вміє почути і доступно донести інформацію, владнати складну ситуацію, вирішити конфліктні питання. І як про людину можем сказати лише найкраще».
«Це дуже добра, чуйна й ініціативна людина, без сумніву справжній патріот авіазаводу. Знаю його багато років і дуже люблю!» – зізнається редактор заводської газети Олександра Ляшенко.
Сергій Іванов пояснює свою позицію просто: «В Україні лише два авіабудівні заводи - київський імені Антонова і ХАЗ. Я за те, щоб після війни країна зберегла статус авіабудівної. Тому я йду на роботу і всім своїм співробітникам пояснюю: ми повинні зберегти завод, максимально все залишити на майбутнє. Це моя мотивація. ХАЗу скоро сто років, подумати тільки, скільки всього за цей час зроблено, накопичено, які великі виробничі площі створено. Звісно, ми повинні виходити на новий технологічний рівень. Це можна зробити. І ми будемо будувати літаки! У нас є потенціал. Наші літаки потрібні».
Варто сказати, що однодумців у нього не бракує, люди готові виходити на роботу попри обстріли і ризики. Іванов впевнений, що зараз на авіазаводі з ним працюють справжні патріоти, які присвятили улюбленій справі багато років свого життя. Він вірить, що саме хороша команда на чолі з вмілим керівником спроможні відродити підприємство, чому свідчить і багаторічна історія ХАЗу.
«Я мрію, щоб війна закінчилася і ми знову будували літаки. Щоб вони літали над Харковом, Україною і по всьому світу. Ми можемо будувати Ан-74, пасажирські, ті, що вже освоїли, або інші. Щоб в Харкові літали надлегкі літаки для аматорів. Як повітряне таксі. На наших літаках,» - зізнається авіабудівник.
Сергія Іванова нагороджено орденом держави і пам’ятною медаллю «За оборону міста-героя Харків». Пишаємося нашим працівником!
