Глибока тінь: навіщо Дубай забороняє анонімні криптовалюти
Одразу після появи біткоїна стало зрозуміло, що він не забезпечує справжньої анонімності, і рано чи пізно буде створено модифікації криптовалюти, що поєднують анонімність і розподіленість. Поява нового сектору крипторинку неминуче мала викликати занепокоєння регуляторів, вважає відомий чоловік, який створив анонімні казино в Україні.
У лютому 2023 року влада емірату Дубай випустила нові правила регулювання криптовалютного ринку, зокрема, заборонивши будь-яку діяльність, пов'язану з криптовалютами з посиленою анонімністю (enhanced anonymity). Новина ця для широкого загалу звучить трохи дивно. Ми постійно чуємо, що, наприклад, біткоїн - анонімна валюта, що дає змогу безкарно здійснювати платежі, зокрема за наркотики і зброю. Це один з основних доводів консервативних регуляторів на користь тотальної заборони криптовалют. Тепер раптом виявляється, що є більш анонімні криптовалюти. Але розібратися в цьому не дуже складно.
Умовна анонімність
Насправді біткоїн не анонімний, а псевдоанонімний платіжний інструмент. Криптовалюта влаштована так, що всі транзакції видно всім охочим. Дійсно, кожен може відкрити гаманець без паспорта, і регулятори поки що не придумали, як нам у цьому завадити, адже система розподілена, і приходити регулювати нікуди - ніякого банку або оператора системи просто немає. При цьому вся інформація про платежі гранично прозора і доступна будь-якому користувачеві, без усіляких запитів у банк і тому подібних формальностей. Звичайно, у момент відкриття гаманця власник справді анонімний (якщо він потрудився гарненько заховати свій IP, номер і IMEI телефону та іншу інформацію, яку ми безперервно постачаємо в мережу), але з будь-якою операцією ступінь цієї анонімності падає, і всі операції прив'язані до його псевдоніма - адреси. Варто зробити хоча б одну операцію з можливістю ідентифікації - заплатити за доставку товару, купити авіаквиток, надіслати лист із зазначенням номера гаманця з персональної скриньки, прив'язати банківську картку або застосунок, зареєструватися в обміннику, - і всі операції миттєво знаходять господаря.
Це не гіпотетична схема - починаючи із засновника даркнет-майданчика Silk Road Росса Ульбріхта за ґрати потрапило чимало тих, хто надміру довірився дилетантським твердженням про анонімність криптовалют. Останнім часом з'явилися автоматизовані комплекси, такі як ізраїльський Crystal, які в автоматичному режимі деанонімізують гаманці з достовірністю 70-80%. Проблема конфіденційності є у всіх класичних платіжних системах, починаючи від анонімних рахунків у банках і закінчуючи неперсоніфікованими електронними гаманцями.
Чи можна створити дійсно анонімну платіжну систему? Першим це продемонстрував ще 1985 року криптограф Девід Чаум у своїй статті про цифрову готівку "Платіжна система, яка позбавить нас від Великого Брата". Для підтвердження транзакцій він запропонував використовувати так звані алгоритми з нульовим знанням (Zero-Knowledge proofs, ZKP). Їхній принцип дії можна описати так: відправник кладе платіжку в цифровий конверт, а банк або платіжна система опрацьовує його, не дістаючи з конверта і не бачачи деталей. Далі конверт приходить до одержувача, який відкриває його, забирає суму, яка там знаходиться, але не дізнається жодної інформації про відправника. При цьому банк і платіжна система також не отримують жодної інформації про транзакцію. Жоден перевіряльник, жоден співробітник або власник банку не знають, скільки у конкретного клієнта грошей і як він їх витрачає.
Цікаво, що Чаум придумав цю схему на грант голландського уряду, спантеличеного тим, що банки і платіжні системи занадто багато знають про клієнта. Ідея всім дуже сподобалася, і до проекту Чаума Digicash приєдналися такі банки, як Deutsche Bank, Credit Suisse, Norway's Norske Bank і Bank Austria. На жаль, через відсутність грамотного менеджменту проєкт розвивався повільно і 1998 року подав на банкрутство. Сама ідея Чаума надихнула низку розробників, але незабаром сталося 11 вересня, у США ухвалили Patriot Act, розпочалася всесвітня боротьба з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, і за запуск анонімної платіжної системи тепер можна було потрапити до в'язниці, що і трапилося з такими поборниками анонімних платежів, як Дуглас Джексон і його колеги з e-Gold.
Підозрілі оновлення
Коли з'явився біткоїн, тим небагатьом, хто читав і Чаума, і ймовірного творця криптовалюти Сатоші Накамото, стало зрозумілим, що, по-перше, для анонімних платежів це доволі поганий інструмент, а по-друге, рано чи пізно з'являться модифікації біткоїна, які поєднають анонімність і розподіленість. І справді, приблизно у 2013 році почали активно розвиватися ZKP-протоколи зі справжньою анонімністю, а слідом за ними - і криптовалюти, що працюють, наприклад, Monero і Zcash. У таких валютах ніхто в принципі не може ні вибірково заблокувати платіж, ні дізнатися відомості про одержувача і відправника. Власне, проти них і ополчилася влада Дубая.
Аналогічні заборони обговорюються в Японії та ЄС, але дубайський регулятор цифрових активів виявився найоперативнішим - ймовірно, тому, що Дубай розглядає себе як провідний криптомайданчик і хоче уникнути репутаційних ризиків. Чи є в нього шанси на успіх? З криптовалютами як такими регулятор навряд чи щось може зробити - дуже важко заборонити мати гаманці або займатися майнінгом. Однак той факт, що монети, які потрапили під санкції, не можна буде продати або купити на легальній біржі, сильно знижує їхню привабливість, остаточно витісняючи в тіньовий сектор.
Треба враховувати, що паралельно розвивається інший напрям анонімізації - міксери. Це централізовані, або розподілені, програми, які працюють із криптовалютами і трохи схожі на мережу компаній-одноденок. Міксер бере вхідну транзакцію, розбиває її на безліч дрібних, створює разові гаманці, переказує гроші між ними, перемішує все це з благонаміреними транзакціями, сподіваючись, що в цій каші зовнішньому спостерігачеві буде неможливо розібратися. Міксери також постійно вдосконалюються, що ускладнює як їх виявлення, так і спроби заблокувати або позначити як неблагонадійні. Сучасні міксери виконані у вигляді смарт-контрактів без фізичного керуючого або власника, тому їх практично неможливо закрити.
Чи є проблема анонімних криптовалют дійсно гострою? Важко сказати, але денний оборот Monero становить приблизно 0,5% від загального обороту біткоїна. Багато це чи мало? З одного боку, ця частка помітна, але вона не вища, ніж частка кримінальних транзакцій в обігу готівки, що свідчить про досить високу легальність криптопотоків загалом. З іншого боку, якщо типова транзакція готівкою, найімовірніше, легальна, то для Monero та інших анонімних криптовалют це, найімовірніше, не так, що робить боротьбу з ними цілком обґрунтованою. Ймовірно, розумною політикою регуляторів буде поєднання загальних заходів тиску на анонімні інструменти з точковим аналізом особливо великих транзакцій або тяжких злочинів. Реальна анонімність вимагає від зловмисників дуже ретельного контролю за кожним кроком і для людини без спеціальних навичок практично недоступна. Тому з урахуванням вжитих заходів загрозу реальної анонімізації крипторинку можна вважати не надто високою.
