Про складання і випробовування супутника PolyITAN-НР-30 розповідає провідний інженер НН ІАТЕ Юрій Поштаренко
На початку цього року в космос було запущено розроблений і виготовлений науковцями КПІ наносупутник “PolyITAN-НР-30”. У створенні цього космічного апарата брала участь наукова групи під керівництвом Бориса Рассамакіна . Сьогодні про випробування і складання супутника розповідає провідний інженер Навчально-наукового інституту атомної та теплової енергетики Юрій Поштаренко.
– Юрію, коли ви долучилися до роботи в Космічній програмі КПІ та до розробки і підготовки до запуску наносупутника “PolyITAN-НР-30”?
– Я випускник КПІ, навчався на факультеті електронної техніки, який успішно закінчив у 1988 році. Спочатку працював за фахом на виробництві, пов’язаному з мікроелектронікою, далі займався трейдинговими та фінансово-економічними питаннями в комерційних структурах. П’ять років тому вирішив змінити своє життя та напрям трудової діяльності і повернутися до професії, яку здобув в університеті. Влаштувався на роботу в КПІ і незабаром розпочав працювати в лабораторії термовакуумних випробувань, де і стали в пригоді мої знання. Тут мене зустрів колектив однодумців, справжніх фанатів своєї справи. Разом працювали над удосконаленням стендів, обладнання, розробкою методики експериментів і випробувань, договірною господарською тематикою за напрямом випробувань космічних апаратів та їхніх елементів – як для університетських, так і для сторонніх замовників. Таким чином я, можна сказати, був залучений до комплексу системної діяльності самовідданих вчених і фахівців університету, спрямовану на досягнення у буквальному значенні зіркових висот – Космічної програми КПІ.
Тісні робочі контакти з Борисом Рассамакіним виникли в процесі спільних робіт, які проводилися лабораторією у співпраці з теплоенергетичним факультетом. Згодом отримав від Бориса Михайловича пропозицію приєднатися на громадських засадах до команди ентузіастів, яка працювала над наносупутником “PolyITAN-НР-30”. Працюю із задоволенням, це є і основне моє заняття, і моє хобі.
– Які завдання ставились перед вами під час виготовлення супутника?
– Мені було запропоновано супроводжувати всі процеси виготовлення супутника. Був присутній і безпосередньо займався складанням супутника на всіх етапах, починаючи з корисного навантаження – теплової труби, і закінчуючи системою розгортання антен. Стежив за виконанням всіх вимог, які ставилися до тих чи інших вузлів супутника. Брав участь у вирішенні питань щодо виправлення недоліків, які були виявлені членами команди у процесі виробництва наносупутника. Працював і паяльником, і викруткою, коли це було необхідно. Зазначу, що сама конструкція супутника є дуже складною, базується на мініатюрних блоках і конструкціях. Цей фактор, звісно, додавав об’єктивних труднощів у виготовленні “PolyITAN-НР-30”. Наприклад, система орієнтації космічного апарата по астрооб’єкту, так званий “датчик Сонця”, який був розроблений та виготовлений фахівцями університету, – це дуже тонка і складна річ. Його вироблено з використанням вакуумних іонно-плазмових та напівпровідникових технологій. Для розрахунку координат був розроблений оригінальний математичний апарат з використанням отриманих емпіричних даних завдяки фізичному моделюванню на обладнанні лабораторії термовакуумних випробувань космічних апаратів
Останній і найвідповідальніший етап у підготовці супутника до запуску – це проведення випробувань відповідно до європейських стандартів.
Термобалансні та термовакуумні випробування проводилися на “Комплексі спеціалізованих експериментальних стендів КПІ ім. Ігоря Сікорського” при імітації умов космічного простору. До речі, цей комплекс стендів Постановою Кабінету Міністрів України визначений як науковий об’єкт, що становить національне надбання України
Що ж до самих випробувань, то процес цей досить тривалий. Він вимагав від команди неперервної злагодженої кількадобової роботи, але пройшов успішно.
– Чи виникали труднощі чи проблеми у вашій роботі, і як ви їх долали?
– У нашій команді ми тісно взаємодіємо один з одним, а рівень знань і досвіду кожного з нас дозволяє оперативно знаходити правильне рішення проблеми, що виникає. Велику, без перебільшення, роль тут відіграють наші наукові керівники – Віктор Хомініч і Борис Рассамакін.
– Чи беруть участь у роботі над супутником молоді КПІшники – студенти, аспіранти?
– Так, у нашій команді є молоді науковці. Вони тут повноцінно працюють і в повному обсязі виконують визначені для них завдання. Постійно приходять студенти, які тут навчаються, набувають необхідних інженерам і дослідникам навичок. З ними у нас традиційно працюють наставники.
– Ваші наступні плани, пов’язані з Космічною програмою КПІ?
– Підготовка до тестів, участь у розробці програм і методик випробувань університетських космічних апаратів серії “PolyITAN”, модернізація і вдосконалення стендів лабораторії. А ще хочу вкотре подивитися пряму трансляцію старту носія “Falcon 9” і почути слова диктора: “PolyITAN from Kiyv separation completed”.
– Методика вашої роботи буде такою самою, як і при виготовленні “PolyITAN-НР-30”?
– У нас є напрацьовані методи термовакуумних випробувань, однак ми не виготовляємо супутники серійно, кожний апарат – унікальний, це одиничне виробництво. Під кожне корисне навантаження супутника необхідно адаптувати системи живлення, навігації, радіозв’язку тощо. І тому методики випробувань, які застосовувались раніше, можуть бути такими самими, а можуть бути переглянуті та модифіковані залежно від специфіки визначених завдань, що їх має виконувати космічний апарат або його елементи в космічному просторі.
