У 40-ій БрТА Повітряних сил ЗСУ розповіли про роботу своїх авіатехніків, які обслуговують винищувачі МіГ-29.  

У військовій авіації на забезпечення польоту одного льотчика стає близько 100 фахівців наземних служб. Але найбільш відповідальна місія в авіаційних техніків. Від них залежить, чи безпечно злетить літак, чи виконає бойове завдання. В умовах воєнного періоду кожна хвилина їх роботи стає на вагу золота і особливого ризику. З початком великої війни використання авіації на всіх аеродромах в зоні відповідальності повітряного командування «Центр» різко інтенсифікувалося. Літаки екстрено знімали з консервації, ремонтували пошкодження, пришвидшено готували до польотів. 

"В перший день нападу росії я повернувся в армію з військової пенсії, щоб стати на захист Батьківщини, допомагати своїми навиками і знаннями. Тоді прийшло багато нових людей в частину, але без реального досвіду обслуговування техніки. Треба було швидко ставити "пташок" на крило, навіть через не можу. З трьох неробочих літаків могли зібрати один бойовий", – згадує доленосні будні помічник начальника ескадрильї з інженерно-авіаційної служби Сергій Д.

"Ми одразу перейшли на цілодобову службу, – додає тво начальника обслуги обслуговування авіаційної групи Станіслав В. – В той момент всі, до останнього техніка і солдата, були готові знищувати ворога, боронити аеродроми, відновлювати потужності і забезпечувати безпечний злет літаків" 

Хоча найважче в роботі техніків на війні – втрачати пілотів. Кожен з фахівців закріплений за конкретним бортом. Зазвичай, представники наземного забезпечення закохуються у службу з перших хвилин льотної зміни і незмінно несуть її багато років поспіль. Це велика і міцна армійська родина. Тому кожен технік з льотчиками знайомий не один рік – до дрібниць характеру. І коли, в одну мить, приходить сумна звістка, що запланованої посадки винищувача вже не буде. А твій друг і побратим назавжди залишиться в небі - твоя лють переростає в боротьбу за побратимів, за свою родину, за Україну.

Осмислення таких моментів приходило значно пізніше. У бойові дні всі сили і думки спрямовані на міжпольотну підготовку бортів. На це в нормі відводиться 40 хв, зі встановленням ракет – більше. Але в умовах постійних боїв цей час скорочували ледь не вдвічі завдяки навченості та професіоналізму авіатехніків. Ще й каву встигали зробити для льотчиків, що поверталися з виконання бойових завдань. 

Сьогодні технічний склад підрозділів розосереджений по всій території нашої зони відповідальності, щодня особовий склад вдосконалює власні навики, навчає молодь, а здобутий бойовий досвід готовий застосувати вже на нових західних зразках літаків та допоміжної техніки.