Йому було лише 25. Сім місяців великої війни він був нашим ангелом-охоронцем в українському небі.
Це Тарас Вікторович Редькін - льотчик-винищувач, заступник командира ескадрильї - штурман авіаційної ескадрильї 204-ї бригади тактичної авіації Повітряних сил ЗСУ.
Справжнім героїзмом назвав його пілотську роботу відомий журналіст Юрій Бутусов): «Дії Тараса Редькіна та усіх українських пілотів, які виконують місії з пошуку та ураження російських радарів — це справжній героїзм, враховуючи, що вони воюють за великої переваги російської авіації у повітрі, і під час місій по знищенню радарів ППО їм доводиться інколи виходити на самий передній край, навіть викликаючи тим самим вогонь ворога на себе. Переоцінити ці подвиги українських пілотів неможливо — саме завдяки тому, що вони б'ють російські радари, російська ППО втрачає можливість перехоплювати ракети HIMARS і ми можемо ефективно знищувати важливі цілі навіть попри максимальну концентрацію радарів та ЗРК».
Саме таку місію хлопець здійснював 25 вересня 2022 року, коли його МіГ-29 російські загарбники підбили.
"Того дня Тарас виконував завдання зі знищення ворожих засобів ППО за допомогою нових протирадіолокаційних ракет AGM-88 недалеко від лінії бойового зіткнення. Він, як і зазвичай, результативно відпрацював по наземних цілях, вже розвертався… «Бачу пуски по мені», — встиг сказати в ефірі. Це було близько 4-ї ранку. Більше на зв’язок не виходив. Ми до останнього сподівались, що Тарас встиг катапультуватись, чекали, що вийде на зв’язок. На орієнтовне місце падіння літака одразу виїхала пошуково-рятувальна команда. На жаль… Колосальна втрата…", - в інтерв’ю АрміяInform розповів його товариш та колега льотчик-винищувач на позивний KARAYA.
Це сталося поблизу села Володимирівка Баштанського району Миколаївської області. Пілот ще міг врятуватися, катапультувавшись, але для нього важливіше було не допустити загибелі місцевих жителів. Він відвів свій підбитий літак подалі від населеного пункту, зберіг життя людям, а своє не встиг.
"Тарас був дійсно талановитим льотчиком, одним із найкращих. 2019-го року випуску, а давав фору значно досвідченішим пілотам!" - каже KARAYA.
Льотчик-винищувач Тарас Редькін – син працівника ХДАВП Віктора Редькіна. Саме завдяки батькові у хлопця з'явилася любов до неба та літаків, в інтерв’ю газеті «Факти» сказала дружина полеглого героя Катерина (Kateryna Redkina): «Тато працював на Харківському авіаційному заводі та часто брав його із собою на роботу, водив на аерошоу. Крім неба, Тарас мав ще одну пристрасть — вітрильний спорт. Він займався цим 9 років, був у збірній України та в якийсь момент мав зробити вибір: вирушити у навколосвітню подорож або стати льотчиком. Тарас свій вибір зробив. Він дуже любив те, чим займався. Останнім часом посилено вивчав англійську — дуже чекав моменту, коли пересяде зі старого винищувача на сучасний F-16. Знання англійської допомогли б йому швидше його освоїти».
За свою героїчну роботу Тарас був удостоєний багатьох нагород: медаль «За військову службу Україні» (2 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;
нагрудний знак "За зразкову службу" (23 травня 2022); нагрудний знак "Знак пошани" (15 вересня 2022);
орден "Орден Богдана Хмельницького" III ступеня (07.11.2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;
17 липня 2023 року Катерина Редькіна оприлюднила на Офіційному інтернет-представництві Президента України електронну петицію про присвоєння майору Редькіну Тарасу Вікторовичу, заступнику командира ескадрильї - штурману авіаційної ескадрильї військової частини А0959 звання Герой України (посмертно).
"Мій чоловік відвів літак від населеного пункту, врятувавши сотні життів… Говорячи з очевидцями, біда могла бути неминучою для багатьох людей. Громадяни села дуже вдячні Герою за героїчний подвиг! Мій Тарас віддав своє життя за Україну… Наша сім?я і люди, які знали мого чоловіка не розуміємо, чому і досі держава не визнала справжнього Героя. Тарас на це заслуговує, про подвиг і самовідданість потрібно знати наступним поколінням! Я прошу надати почесне звання Героя України майору Редькіну Тарасу Вікторовичу, на жаль (посмертно). Зберіг сотні життів, але не своє…"
Підтримаймо родину полеглого Героя!
Проголосувати за петицію можна, перейшовши за посиланням: https://petition.president.gov.ua/petition/198994
