Літаємо близько до лінії зіткнення, крошимо русню, - Семен Сахно
Розповідь Семена Сахна, в мирному житті працівника авіапідприємства, а тепер оператора дрона.
До повномасштабної війни Семен Сахно займався авіаційними трапами і металообробкою, нині він пілот ударного дрону і в складі 92-ї окремої штурмової бригади нищить ворога в найзапеклішій ділянці фронту – Бахмуті.
Його життя різко змінилося після повномасштабного вторгнення росіян 24 лютого 2022 року. Замість того, щоб вести 10-річного сина до школи і йти на улюблену роботу, йому прийшлося під звуки вибухів облаштовувати для рідних укриття в погребі власного будинку. А потім подзвонили знайомі, які боронили Харків від російської навали: вони майже нічого не їли три дні. Семен помчав до намету «Все для перемоги» доповісти про ситуацію на передовій. Харчі для захисників швидко знайшли, тільки відвезти було нікому. Сахно одразу погодився.
Уже скоро було сформовано волонтерський загін Харківського авіазаводу, який очолив Семен зі своїм другом Іваном Печніком. Майже сім місяців хлопці доставляли оборонцям Харкова та області найнеобхідніше. За цей час вони змінили кілька автомобілів, спочатку своїх, а потім друзів. Машини не витримували ворожих атак і фронтових доріг - то підривалися, то ламалися. Це справжнє диво, що ці люди залишилися цілими, зважаючи на те, що їм довелося пережити.
"10 березня 2022 року ми з Іваном везли на передок їжу і тепле взуття. Ще під’їжджаючи ми бачили, що все горить і нікого нема. Біля харківської окружної, за 602-м мікрорайоном, в районі кафе «Роза вітрів» нас накрило з РСЗВ (реактивної системи залпового вогню, – Ред.). Перші снаряди впали поруч, а четвертий – під зад нашої автівки і розгромив усю її задню частину, бокові двері вибило, усе, що ми перевозили, розкидало. Якимось чудом осколки нас не зачепили, лише вибухова хвиля. Нас контузило. Пробило також бак, але він не загорівся. Мабуть тому, що там був дизель. Був би бензин – згоріли б", - розповідає Семен.
Тоді їм на порятунок прибули бійці 92-ї бригади - бігом доправили до найближчого підвалу, обігріли і відвезли в місто.
Уже наступного дня Семен з Іваном мчали на іншу ділянку фронту і знову потрапили під обстріл. Від тої атаки поранення зазнали 14 людей, а волонтерський екіпаж вцілів.
"Просто щоразу, коли ми чули, що щось летить, вискакували з авто і падали на землю. Перечекали, а тоді дьору звідти. Довго так могли вибиратися: вискочили, впали, заскочили, знову їдемо. І з того часу як понеслося, і таких випадків було багато, і обстрілів", - говорить чоловік.
Лише після звільнення Харківщини в вересні 2022-го вони перестали їздити на передній край, зосередившись в основному на пошуку необхідних для війська речей. Але тоді, зізнається Семен, він відчув, що робить не достатньо і попросився в лави знайомої йому 92-ї бригади. На початку 2023-го року пройшов військове навчання і відправився одразу в найзапекліше місце фронту.
"Вже пів року я у Бахмуті оператором ударного авіаційного комплексу коптерного типу, простіше кажучи, я - пілот ударного дрона FPV. Моє завдання – ураження військової техніки противника. Але, буває, треба й по піхоті попрацювати. Літаємо близько до лінії зіткнення. Обираємо ціль на основі розвідданих і вражаємо її. Потроху крошимо русню", - розказує боєць однієї з найефективніших бригад ЗСУ.
Проте, за його словами, долетіти до цілі і знищити її не так-то легко: "Якщо вітер – тебе здуває. Якщо здуло – відвалюється зв’язок. Треба постійно тримати і відновлюватися. Якщо йде дощ, то дрон може впасти. Коли жарко – в мене гріється польотний контролер. Багато є перепон, які доводиться долати. Вороги наші, на жаль, не дурні, теж вчаться, блокують наші польоти, глушать зв’язок. Потрібно дотримуватися певних правил, щоб тебе не виявили".
Виникають складні ситуації: безпілотник втрачає зв’язок, коли прикріплена до нього бойова частина приведена в дію. Чіпати його небезпечно - від найменшого зіткнення бомба вибухає. Але військові йдуть на ризик, щоб не ліквідовувати свій коптер, а врятувати.
"Це як у фільмах показують, біжить відлік часу у секундах, а ти перерізаєш і пітнієш. Десь так у нас сьогодні було, - каже Семен. – Один хлопчина нам допоміг, наважився підійти і перекусити провідочки від електроніки, щоб бомба не здетонувала".
Попри високий ризик дрон врятували, бо цієї техніки вкрай не вистачає. На Бахмутському напрямку росія зосередила понад 50 тисяч свого війська і не рахується із втратами, постійно поповнює. Тому роботи у пілота Семена Сахна і його побратимів – непочатий край.
"Засобами захисту – броніками, касками та іншим найнеобхіднішим бригада нас забезпечує, і волонтери дуже допомагають, і ми самі організовуємо збори, щоб докупити якесь обладнання. Мабуть, левову частку своїх зарплат ми витрачаємо на війну. Але спецтехніки, з якої ми вражаємо ворога, постійно бракує. Тому ми оголошуємо новий збір на мільйон гривень для придбання БПЛА", - повідомляє воїн 92-ї окремої штурмової бригади із Бахмуту.
Настрої у наших воїнів бойові, цілеспрямовано і рішуче вони працюють над звільненням української землі від російських окупантів. А сили їм надають думки про їх рідних.
"Я хочу, щоб мій син і моя дружина, яких я дуже люблю, жили у вільній країні. Заради них я тут. І зроблю все для цього можливе", - каже Семен Сахно.
Навіть там, на передньому краї, де точаться запеклі бої, він знаходить можливість, щоб зателефонувати синові і разом вони роблять уроки з математики.
Посилання на збір: https://www.facebook.com/reel/621184853561145
